Оптимісти-пізньоцвіти. Колхікум чудовий розфарбує ваш сад восени

Рослини, що цвітуть на порозі зими, незмінно користуються попитом у дачників. Особливо якщо їх вигляд здатний розігнати осінню нудьгу і нагадати про весну.

Моє знайомство з пізньоцвітами сталося на зорі захоплення квітникарством. Одного разу погожим вересневим днем я зайшла в гості до сусідки і буквально остовпіла, побачивши цілу галявину ніжних рожево-бузкових квіток. На перший погляд вони нагадували тюльпани, хіба що квітконоси були нижче. На моє запитання господиня ділянки буденно махнула рукою: «Це пізньоцвіти. Якщо хочеш, влітку дам тобі кілька цибулин».

Так вперше в моєму саду і з'явилися ці рослини, квітучі, здавалося б, всупереч самій природі – восени. Навесні ж вони виявляють себе тільки за рахунок подовженого великого листя, яке відмирає приблизно до кінця червня. Такий ось незвичайний у пізньоцвітів спосіб життя.

Хто на новенького?

Покопавшись в довідковій літературі, я з'ясувала, що завдяки щедрості сусідки стала володаркою колхікума чудового (Colchicum speciosum). В саду він показав себе з найкращої сторони – справно і рясно цвів, швидко розростався, утворюючи велику кількість дочірніх цибулин, і практично не вимагав догляду. Тому, дізнавшись про існування у нього махрового сорту з поетичною назвою 'Водяна лілія' ( 'Waterlily'), я вирішила, що він мені просто необхідний. І не помилилася. Великі квітки цього пізньоцвіту дійсно схожі на німфеї, причому на рідкісні тропічні – завдяки своєму насиченому ліловому кольору. У цього красеня виявився єдиний недолік: на відміну від своїх побратимів він дуже повільно розростався, і протягом декількох років мені довелося милуватися тільки однією квіткою. Втім, мого захоплення це не зменшило, і я з ентузіазмом взялася полювати за іншими пізньоцвітами.

До речі
Трохи пізніше я дізналася, що ботанічна назва пізньоцвіту – колхікум (Colchicum) і в природі існує близько семи десятків видів цих цибулинних рослин. Причому деякі з них все-таки зацвітають навесні.

Наступним в моєму саду з'явився колхікум осінній (С. autumnale), але не простий, а з білими махровими квітками (С. autumnale f. Album plenum). Правда, вони виявилися дрібнішими за  'Водяну лілію', та й квітконоси – росточком нижче. Зате розрісся цей пізньоцвіт куди швидше свого більшого побратима, і скоро в мене була вже маленька квітуча галявина.

Що в імені тобі моєму?

Згодом мені вдалося роздобути ще кілька цікавих колхікумів. Здебільшого вони мають гібридне походження, тобто були отримані в результаті схрещування різних видів пізньоцвіту. Найбільш чудове, що кожна з них повністю відповідає своїй назві.

'Принцеса Астрід' ('Princess Astrid') дійсно виявилася царствено особливою. «Одягнена» в королівський пурпур, вона просто притягує до себе погляд. Пелюстки її великих квіток інтригують «шаховим» забарвленням, ніби хтось розфарбував їх у світлу і темну «клітинку». Завдяки цьому «Принцеса» завжди виглядає веселою і ошатною, точно зібралася на бал. У моєму саду вона зацвітає раніше за інших – в кінці серпня, досить швидко розростається і добре почувається як на сонці, так і в півтіні.

Строкатий 'Арлекін' ( 'Harlequin') і справді схожий на однойменного персонажа. Квітки у нього невеликі, але зате дуже яскраві – насичено-лілові з білим. А загострені кінчики їх пелюсток нагадують ромби на костюмі справжнього Арлекіна. Додайте до цього високі квітконоси, завдяки яким їх видно вже здалеку, і враження буде повним. Мені доводилося чути, що цей пізньоцвіт досить примхливий, але у мене на ділянці він показав себе поступливим «малим»: справно цвіте і добре розростається.

Увага
Саджати пізньоцвіти слід з урахуванням того, що в червні їх велике «лопушисте» листя почне відмирати і може зіпсувати вигляд композиції. Тому краще замаскувати їх, висадивши поруч такі багаторічники, які, в свою чергу, восени не будуть затуляти квітки колхікумів.

У колхікума 'Артур Кларк' ('Artur Klark') квітки теж лілові з білим, але при цьому виглядають зовсім інакше, ніж у 'Арлекіна'. Пофарбовані в ніжні порцелянові тони, вони здаються навіть недоречними в осінній палітрі саду. Від них віє весною, вони пробуджують тугу за нездійсненним, зовсім як твори одного з великих письменників-фантастів ХХ століття. Цей пізньоцвіт був знайдений в природі серед звичайних рослин одного з видів – колхікума Борнмюллера (С. bornmuelleri).

Ще один екземпляр моєї маленької колекції – 'Гігант' ( 'The Giant'). У порівнянні з іншими квітки у нього дійсно дуже великі, а квітконоси досягають 30 см. Забарвлення особливою оригінальністю не відрізняється, але рожево-ліловий тон пелюсток і великий білий центр квітки в сукупності з його значним розміром справляють незабутнє враження. У мене цей пізньоцвіт зацвітає в другій половині вересня.

Як доглядати?

На мій погляд, всі пізньоцвіти – надзвичайно зручні рослини для «дачника вихідного дня». Особливий догляд їм не потрібен. Вони віддають перевагу пухким поживним грунтам і не терплять застою вологи. Висаджують їх за тими ж правилами, що й інші цибулинні: в піщаній «сорочці» на глибину трьох діаметрів цибулини. Хіба що на відміну від нарцисів і тюльпанів робити це потрібно раніше – в серпні: адже восени пізньоцвіти вже будуть цвісти. Якщо гнізда цибулин надто розростуться, це призведе до ослаблення цвітіння. Але їх легко розділити, викопавши рослини, після того як пожухне листя. Ось, мабуть, і всі премудрості.

Зате приїжджаєш вогким осіннім днем на дачу – а тебе, зовсім як навесні, зустрічають ніжні квіти. Що може бути краще?!

Обережно!
Всі частини колхікумів отруйні, тому при роботі з ними треба бути обережними і обов'язково мити руки.