рослини
догляд
сади світу
статті
проекти
база компаній
замовити
відеоКожна країна має свою національну рослину і свою національну квітку. Вона частково відображає культуру і розповідає про історію держави, представляючи її навколишньому світу.
Поняття "національна квітка" дуже давнє: воно зародилося раніше, ніж у більшості країн утвердилися державні прапори. Тоді національна квітка грала ще більшу роль, будучи символом, знаком відміни для певного народу. Але і зараз квіти не повністю втратили свої ролі на міжнародній арені і часто є "логотипами" своїх країн.
Ось кілька "національних квіток".
НАРЦИС
Жила в Китаї стара бідна жінка удвох зі своїм сином. Вони терпіли нужду і поневіряння. Одного разу мати нашкрябала жменьку рису, щоб зварити синові обід. Раптом постукав в будинок подорожній і попросив їжі. Добра жінка віддала йому останній рис і заплакала – тепер їй нічим було годувати сина. Цей подорожній був водяним богом. Він вирішив віддячити жінку і кинувся в ставок, розташований неподалік. І ранком біля ставка вирісла ніжна квітка. З тих пір нарцис в Китаї – символ вдячності.
Нарцис зацвітає в період китайського Нового року, тому в Китаї він став символом радості, удачі і щасливого шлюбу. Його присутність обов'язкова в кожному будинку в новорічне свято.
ТРОЯНДА
У християнській символіці червона троянда була символом мучеництва, а біла – символом невинності. Існує орден лицарів Троянди й Хреста, а війна Йорків і Ланкастерів 1455-1485 рр. була названа війною Червоної та Білої троянд.
ТЮЛЬПАН
Відразу дві держави обрали своєю національною рослиною Тюльпан – Туреччина та Нідерланди.
Незважаючи на те, що сьогодні тюльпан є символом Нідерландів, його батьківщина лежить в тисячах миль звідси, далеко на сході. Вперше красу тюльпанів оцінили в Туреччині.
Навіть назва цієї квітки "тюльпан" – походить від турецького слова, яке в перекладі означає "тюрбан", "чалма".
Раніше він ріс тільки в садах дуже багатих людей Сходу. Але потім мандрівники привезли цю квітку в Європу, де її так полюбили, що стали цінувати на вагу золота. Ціни на ці квіти були просто астрономічними. Наприклад, за одну цибулину рідкісного сорту можна було купити будинок у столиці Нідерландів Амстердамі. Країною тюльпанів називають державу Нідерланди, бо садівники цієї країни виводять найкращі тюльпани на світі.
Тюльпан з'явився тут лише в 1634 році, і перший час розведення його носило абсолютно комерційний характер. Помітивши захоплення цією квіткою німців і інших народів, розважливі голландці стали розводити її в як можна більшій кількості нових сортів, і торгівля її цибулинами виявилася настільки прибутковою, що нею стали займатися незабаром навіть і люди, що мали дуже мале відношення до садівництва, нею стало займатися мало не все населення.
Один пристрасний любитель придбав за величезну ціну єдиний, за словами продавця, екземпляр тюльпана, і, повернувшись додому, дізнався, що інший такий самий екземпляр існує ще в Гаарлемі. Не тямлячи себе від горя він поспішає в Гаарлем, купує за шалені гроші цей другий екземпляр, кидає його на землю і, розтоптуючи його ногами, з торжеством вигукує: "Ну, тепер мій тюльпан – єдиний на світі!"
Голландська принцеса Юліана свого часу подарувала Оттаві (Канада) сто тисяч цибулин цієї квітки в знак подяки за те, що під час Другої Світової війни королівська сім'я Нідерландів знайшла притулок у столиці Канади. А також на знак визнання заслуг цієї країни в справі звільнення її батьківщини.
ВОЛОШКА
Ще сто років тому волошка обов'язково супроводжувала пишні бенкети німців. Ця квітка була улюбленою квіткою імператора Вільгельма I і його матері, королеви Луїзи. Існує багато історій про те, що волошка була щасливою ознакою для королівського прусського будинку.
Ось одна з них.
Розповідають, ніби на одному придворному балу, даному мимоволі нещасним королівським подружжям імператору Наполеону і його генералам, королева Луїза з'явилася без всяких дорогоцінних прикрас, лише з вінком з волошок на голові. І коли французи з приводу цього почали відпускати гостроти, то королева зауважила: «Так, панове, всі наші дорогоцінні речі частиною розграбовані, частиною продані, щоб хоч скільки-небудь допомогти потребам нашої розореної країни; а наші поля так вами витоптані, що навіть і польова квітка є тепер великою рідкістю».
Переможці не знайшли, що відповісти на це, і замовкли. Минуло багато років, і передчуття королеви Луїзи виправдалися. Волошка не обдурила її. Королівська сім'я, яка перебувала у вигнанні та пригніченні, була відновлена у своїх правах, а принцеса Шарлотта, вийшовши заміж за імператора Миколу I, з маленької, незначної принцеси зробилася, могутньою всеросійською імператрицею.
І ось, коли імператриця багато років опісля якось одного разу проїжджала через Кенігсберг, жителі цього міста, бажаючи їй зробити задоволення і нагадати про час, прожитий в його околицях, влаштували їй урочисту зустріч, в якій визначну роль грали волошки. Найкрасивіша з дівчат піднесла їй дивний кошик цих квітів, а решта кидали волошки на землю і усипали ними її шлях. Імператриця була розчулена до сліз цим серцевим прийомом і висловила свою глибоку вдячність за те, що кьонігсбергці вибрали для її зустрічі настільки дорогу для неї волошку.
ЛОТОС
Стародавні єгиптяни, зауваживши, що квітка ця спливала на воду і розпускалася при заході сонця, а закривалася і занурювалася в неї при сході, припустили, що явище це має якийсь таємничий зв'язок з рухом небесних світил. Цей таємничий зв'язок між квітами лотоса і світилами спонукав єгиптян присвятити його богові сонця Озирісу. Внаслідок цього Озиріс зображувався з квіткою лотоса на голові. Лотосом також прикрашалися голови і жерців цих богів. Точно також і царі єгипетські на знак свого божественного походження надягали на голову ці квіти, а рівно і сама емблема їх влади – царський скіпетр – зображувалася у вигляді квітки лотоса зі стеблом. Нарешті, він зображувався, то в бутоні, то коли розпустився, і на державній монеті.
ОРХІДЕЯ
Орхідея цвіте цілий рік, тому була обрана багатьма країнами як символ прагнення жителів країни до розвитку.
ЧОРТОПОЛОХ
Колючий чортополох дуже шанований в Шотландії. Про цю рослину розповідається у старовинній шотландській легенді. Одного разу армія данців таємно підійшла до замку, де жили шотландські королі. Данські воїни роззулися, щоб ніхто з вартових їх не почув. Але в темряві хтось наступив на квітку будяка і закричав від болю. У замку тут же піднялася тривога, і шотландці розгромили ворога. З тих пір чортополох став символом Шотландії
ХРИЗАНТЕМА
Зображення її священне, і правом носити матерію з її малюнком за державними законами користуються тільки члени імператорського будинку. Інші ж, у разі порушення цього закону, караються стратою. Стратою карається і всяка спроба зображувати цю емблему японської імперії і символ імператорської влади, а тому до зображення її японський уряд вдається іноді навіть і для перешкоджання підробки урядових грошових знаків.
Причину такого високого шанування японцями цієї квітки роз'яснює найкраще сама її назва: "кіку" (сонце). Він є у них символом цього світила.
ЕДЕЛЬВЕЙС
У народів гір квітка едельвейса є символом щастя і любові, і навіть існує дуже красива і сумна легенда про її виникнення. Палкі серця двох закоханих не могли жити одне без одного. Але доля розпорядилася інакше – їм належало розлучитися назавжди. Думка про майбутню розлуку вселяла обом жах. Єдиний вихід, як їм здавалося, залишитися разом назавжди – це померти. Юнак і дівчина вирішили разом загинути, скинувшись зі скелі, ніж жити один без одного. Після їх смерті скелі сховалися в знак урочистої і сумної перемоги кохання над долею білосніжними квітами едельвейса ...
Інша легенда розповідає, як одна жорстокосерда красуня оголосила, що вийде заміж тільки за того, хто подарує їй букет едельвейсів. Один за одним ішли юнаки в гори за квітами і поверталися ні з чим. Але красуня наполягала на своєму. Через кілька років вона отримала таки свій букет едельвейсів від юнака, але взяти її заміж він відмовився, бо побачив перед собою постарілу жінку.
ТРИЛИСНИК
З історичної точки зору трилисник пов'язують з ірландським місіонером Святим Патріком, який, як свідчить легенда, за допомогою трилисника пояснював ірландцям християнський догмат про Трійцю, єдності "батька, сина і святого духа": "Так само як три листи можуть рости від одного стебла, так і Бог може бути єдиний в трьох особах". Дійшов до наших днів церковний гімн, про те, як Святий Патрік, скориставшись трилисником, перервав язичницький ритуал, що проходив в тодішній Ірланський столиці – Тарі.
Сьогодні під час святкування Дня святого Патріка трилисник прикріплюють до одягу. Але так повелося далеко не відразу. Вперше про цей звичай згадується в 1689 році. До цього року ірландці носили на грудях хрести святого Патріка. Аж до XVIII століття звичай надягання трилисника вважався вульгарним. Але поступово, в результаті багатої подіями історії ірландського народу трилисник ставав символом волелюбності і бунтівливості духу.
Поняття "національна квітка" дуже давнє: воно зародилося раніше, ніж у більшості країн утвердилися державні прапори. Тоді національна квітка грала ще більшу роль, будучи символом, знаком відміни для певного народу. Але і зараз квіти не повністю втратили свої ролі на міжнародній арені і часто є "логотипами" своїх країн.
Ось кілька "національних квіток".
Жила в Китаї стара бідна жінка удвох зі своїм сином. Вони терпіли нужду і поневіряння. Одного разу мати нашкрябала жменьку рису, щоб зварити синові обід. Раптом постукав в будинок подорожній і попросив їжі. Добра жінка віддала йому останній рис і заплакала – тепер їй нічим було годувати сина. Цей подорожній був водяним богом. Він вирішив віддячити жінку і кинувся в ставок, розташований неподалік. І ранком біля ставка вирісла ніжна квітка. З тих пір нарцис в Китаї – символ вдячності.
Нарцис зацвітає в період китайського Нового року, тому в Китаї він став символом радості, удачі і щасливого шлюбу. Його присутність обов'язкова в кожному будинку в новорічне свято.
У християнській символіці червона троянда була символом мучеництва, а біла – символом невинності. Існує орден лицарів Троянди й Хреста, а війна Йорків і Ланкастерів 1455-1485 рр. була названа війною Червоної та Білої троянд.
Відразу дві держави обрали своєю національною рослиною Тюльпан – Туреччина та Нідерланди.
Незважаючи на те, що сьогодні тюльпан є символом Нідерландів, його батьківщина лежить в тисячах миль звідси, далеко на сході. Вперше красу тюльпанів оцінили в Туреччині.
Навіть назва цієї квітки "тюльпан" – походить від турецького слова, яке в перекладі означає "тюрбан", "чалма".
Раніше він ріс тільки в садах дуже багатих людей Сходу. Але потім мандрівники привезли цю квітку в Європу, де її так полюбили, що стали цінувати на вагу золота. Ціни на ці квіти були просто астрономічними. Наприклад, за одну цибулину рідкісного сорту можна було купити будинок у столиці Нідерландів Амстердамі. Країною тюльпанів називають державу Нідерланди, бо садівники цієї країни виводять найкращі тюльпани на світі.
Тюльпан з'явився тут лише в 1634 році, і перший час розведення його носило абсолютно комерційний характер. Помітивши захоплення цією квіткою німців і інших народів, розважливі голландці стали розводити її в як можна більшій кількості нових сортів, і торгівля її цибулинами виявилася настільки прибутковою, що нею стали займатися незабаром навіть і люди, що мали дуже мале відношення до садівництва, нею стало займатися мало не все населення.
Один пристрасний любитель придбав за величезну ціну єдиний, за словами продавця, екземпляр тюльпана, і, повернувшись додому, дізнався, що інший такий самий екземпляр існує ще в Гаарлемі. Не тямлячи себе від горя він поспішає в Гаарлем, купує за шалені гроші цей другий екземпляр, кидає його на землю і, розтоптуючи його ногами, з торжеством вигукує: "Ну, тепер мій тюльпан – єдиний на світі!"
Голландська принцеса Юліана свого часу подарувала Оттаві (Канада) сто тисяч цибулин цієї квітки в знак подяки за те, що під час Другої Світової війни королівська сім'я Нідерландів знайшла притулок у столиці Канади. А також на знак визнання заслуг цієї країни в справі звільнення її батьківщини.
Ще сто років тому волошка обов'язково супроводжувала пишні бенкети німців. Ця квітка була улюбленою квіткою імператора Вільгельма I і його матері, королеви Луїзи. Існує багато історій про те, що волошка була щасливою ознакою для королівського прусського будинку.
Ось одна з них.
Розповідають, ніби на одному придворному балу, даному мимоволі нещасним королівським подружжям імператору Наполеону і його генералам, королева Луїза з'явилася без всяких дорогоцінних прикрас, лише з вінком з волошок на голові. І коли французи з приводу цього почали відпускати гостроти, то королева зауважила: «Так, панове, всі наші дорогоцінні речі частиною розграбовані, частиною продані, щоб хоч скільки-небудь допомогти потребам нашої розореної країни; а наші поля так вами витоптані, що навіть і польова квітка є тепер великою рідкістю».
Переможці не знайшли, що відповісти на це, і замовкли. Минуло багато років, і передчуття королеви Луїзи виправдалися. Волошка не обдурила її. Королівська сім'я, яка перебувала у вигнанні та пригніченні, була відновлена у своїх правах, а принцеса Шарлотта, вийшовши заміж за імператора Миколу I, з маленької, незначної принцеси зробилася, могутньою всеросійською імператрицею.
І ось, коли імператриця багато років опісля якось одного разу проїжджала через Кенігсберг, жителі цього міста, бажаючи їй зробити задоволення і нагадати про час, прожитий в його околицях, влаштували їй урочисту зустріч, в якій визначну роль грали волошки. Найкрасивіша з дівчат піднесла їй дивний кошик цих квітів, а решта кидали волошки на землю і усипали ними її шлях. Імператриця була розчулена до сліз цим серцевим прийомом і висловила свою глибоку вдячність за те, що кьонігсбергці вибрали для її зустрічі настільки дорогу для неї волошку.
Стародавні єгиптяни, зауваживши, що квітка ця спливала на воду і розпускалася при заході сонця, а закривалася і занурювалася в неї при сході, припустили, що явище це має якийсь таємничий зв'язок з рухом небесних світил. Цей таємничий зв'язок між квітами лотоса і світилами спонукав єгиптян присвятити його богові сонця Озирісу. Внаслідок цього Озиріс зображувався з квіткою лотоса на голові. Лотосом також прикрашалися голови і жерців цих богів. Точно також і царі єгипетські на знак свого божественного походження надягали на голову ці квіти, а рівно і сама емблема їх влади – царський скіпетр – зображувалася у вигляді квітки лотоса зі стеблом. Нарешті, він зображувався, то в бутоні, то коли розпустився, і на державній монеті.
Орхідея цвіте цілий рік, тому була обрана багатьма країнами як символ прагнення жителів країни до розвитку.
Колючий чортополох дуже шанований в Шотландії. Про цю рослину розповідається у старовинній шотландській легенді. Одного разу армія данців таємно підійшла до замку, де жили шотландські королі. Данські воїни роззулися, щоб ніхто з вартових їх не почув. Але в темряві хтось наступив на квітку будяка і закричав від болю. У замку тут же піднялася тривога, і шотландці розгромили ворога. З тих пір чортополох став символом Шотландії
Зображення її священне, і правом носити матерію з її малюнком за державними законами користуються тільки члени імператорського будинку. Інші ж, у разі порушення цього закону, караються стратою. Стратою карається і всяка спроба зображувати цю емблему японської імперії і символ імператорської влади, а тому до зображення її японський уряд вдається іноді навіть і для перешкоджання підробки урядових грошових знаків.
Причину такого високого шанування японцями цієї квітки роз'яснює найкраще сама її назва: "кіку" (сонце). Він є у них символом цього світила.
У народів гір квітка едельвейса є символом щастя і любові, і навіть існує дуже красива і сумна легенда про її виникнення. Палкі серця двох закоханих не могли жити одне без одного. Але доля розпорядилася інакше – їм належало розлучитися назавжди. Думка про майбутню розлуку вселяла обом жах. Єдиний вихід, як їм здавалося, залишитися разом назавжди – це померти. Юнак і дівчина вирішили разом загинути, скинувшись зі скелі, ніж жити один без одного. Після їх смерті скелі сховалися в знак урочистої і сумної перемоги кохання над долею білосніжними квітами едельвейса ...
Інша легенда розповідає, як одна жорстокосерда красуня оголосила, що вийде заміж тільки за того, хто подарує їй букет едельвейсів. Один за одним ішли юнаки в гори за квітами і поверталися ні з чим. Але красуня наполягала на своєму. Через кілька років вона отримала таки свій букет едельвейсів від юнака, але взяти її заміж він відмовився, бо побачив перед собою постарілу жінку.
З історичної точки зору трилисник пов'язують з ірландським місіонером Святим Патріком, який, як свідчить легенда, за допомогою трилисника пояснював ірландцям християнський догмат про Трійцю, єдності "батька, сина і святого духа": "Так само як три листи можуть рости від одного стебла, так і Бог може бути єдиний в трьох особах". Дійшов до наших днів церковний гімн, про те, як Святий Патрік, скориставшись трилисником, перервав язичницький ритуал, що проходив в тодішній Ірланський столиці – Тарі.Сьогодні під час святкування Дня святого Патріка трилисник прикріплюють до одягу. Але так повелося далеко не відразу. Вперше про цей звичай згадується в 1689 році. До цього року ірландці носили на грудях хрести святого Патріка. Аж до XVIII століття звичай надягання трилисника вважався вульгарним. Але поступово, в результаті багатої подіями історії ірландського народу трилисник ставав символом волелюбності і бунтівливості духу.
