Родіола рожева. Вирощуємо і доглядаємо за нею на своїй садовій ділянці

У садово-дачних колективах в європейській частині, в сибірських регіонах, входять в моду альпінарії, які є непоганою прикрасою будь-якої ділянки.

На сходинках альпійської гірки висаджують невибагливі низькорослі рослини, яким не страшні, ні заморозки, ні сильний вітер.

Однією з таких рослин вважається сибірський женьшень, ботанічна назва – родіола рожева.

Здавалося б, не місце рослині, яка у дикому вигляді добре виростає і розмножується на схилах гір, сопок, скель, по берегах річок, перебиратися на садові і дачні плантації.

Але справжні садівники будь-яку дику рослину перевіряють на витривалість у себе на городах.

Посадка і догляд

Але червону щітку (родіоли рожевої) вирощують не як рослину для декорування, а через цілющі характеристики коренів, лікарські властивості яких аналогічні кореню женьшеню.

Насіння та саджанці

Розмножують її насінням, але сибірські садівники віддають перевагу викопувати і привозити кореневища з туристичних походів по гірських стежках.

Кореневища ділять і розсаджують на новому місці.

Родіола рожева, непогано приживається на звичайній землі, але віддає перевагу піщанистиму грунту.

Обов'язково потрібно продумати дренажну систему.

Родіола любить полив, але надлишок вологи для неї згубний.
До теплого клімату та освітлення родіола не надто вимоглива, хоча, як і в природі, віддає перевагу сонячним місцям.
Гряду, для вирощування червоної щітки, готують ретельно. Восени, при перекопуванні грунту вносять перепрілий гній або компост, трохи калійних і фосфорних добрив, а для зміни кислотності – вапно. Якщо грунт глинистий – вносять кілька відер крупного річкового піску.
 
Родіолу можна висаджувати після огіркових культур, під які зазвичай вносять великі дози органіки.

Корінь родіоли

Коріння червоної щітки викопують зазвичай в кінці цвітіння.