Ферули - представники сімейства парасолькових - відомі в основному своїми цілющими властивостями. Однак вони не менш цікаві і як декоративні рослини. На жаль, з цієї точки зору ферули у вітчизняній і зарубіжній літературі не згадуються. Немає їх опису ні в одному з відомих керівництв з озеленення, майже нічого не говориться про них навіть у такому всесвітньо відомому довіднику, як британська енциклопедія «Encyclopedia оf Garden Plants». 

ferula_1.jpg

Ми спробуємо заповнити цю прогалину, підкресливши естетичну важливість рослини розповівши про деякі найбільш цікаві види та особливості їх поведінки при вирощуванні. 

Ферули в першу чергу відносяться до декоративно-листяних культур. В цьому відношенні вони можуть бути справжніми королевами так як за характером розселення листя та його ажурності їм немає рівних Водночас вони представляють інтерес і як екзотичні квітучі рослини нагадують собою гігантських розмірів кріп.

ferula_2.jpg
Серед численних видів ферули (приблизно 170), більшість яких зустрічається в Середній Азії, тільки частина може бути культивована у нас. У природі ці рослини ростуть переважно в середньому поясі Південно-Західного Тянь Шаню в кліматичних умовах, схожих з умовами середньої смуги.

До найцікавіших і придатних для культивування видів можна віднести ферули: 

  •           тонкорозсічену  (Ferula tenuisecta), 
  •           Угамську (F. ugamica), 
  •           Джунгарську (F.soongarica), 
  •           перистожильну (F. penninervis), 
  •           білополосчату (F. leucogapha), 
  •           Чимганску (F. tschimganica), 
  •           ломоносолистну (F. clematidifolia), 
  •           Келлера (F. kelleri). 
   
Названі види вже багато років ростуть в Ботанічному саду МГУ. 
ferula_3.jpg


Всі ферули - багаторічники, які відносяться до групи ефемероїдів. Серед них є монокарпічні - види, квітучі і плодоносні один раз на останньому році життя, і полікарпічні, тобто квітучі і плодоносні неодноразово. У природі ферули-монокарпічні живуть 6-10 років. В останній рік життя вони ростуть неймовірно швидко: за добу квітконіс збільшується на 20-25 см. Ферули-поликарпічні вперше зацвітають на 4-6-й рік, надалі вони цвітуть щорічно і відмирають лише на 10-15 році життя (в культурі деякі види можуть рости 30-50 років). 
При культивуванні ферули важливо враховувати деякі їх особливості. У більшості цих рослин в ґрунті формується потовщений корінь, який сильно збільшується з віком. В ньому накопичуються поживні речовини, необхідні рослині. Вже ранньою весною, відразу після танення снігу, в той період, коли більшість місцевих рослин ще перебувають у стані спокою, ферули рушають у ріст. У травні - середині липня вони досягають максимального розвитку.

Цвітіння припадає на кінець травня - середину липня. Під час цвітіння листя ферули починають частково підсихати, а до кінця липня у них залишаються тільки квітучі або плодоносні стебла. 

В умовах культури багато ферул утворюють життєздатне насіння. Однак у ряду видів вони мають знижену схожість. Зібране насіння слід сіяти під зиму. Якщо зробити цього не вдалося, необхідна стратифікація. Для цього насіння місяці два тримають у вологому піску на дні холодильника або в якому-небудь іншому місці (важливо, щоб температура була від -5 до +5 ° С) і уважно спостерігають за ними. Якщо на вулиці ще зима, а насіння вже проклюнулися, їх сіють в ящики, які закопують в сніг. 

Сходи ферул, посіяних під зиму, з'являються дуже рано навесні. У перші роки молоді рослини швидко закінчують вегетацію, в травні у них засихає листя і вони занурюються в стан спокою. З кожним роком вегетаційний період рослин збільшується. Полікарпічні зацвітають приблизно на п'ятий рік, а монокарпічні, залежно від виду, на 3-8-10 роки.

В умовах культури деякі види ферули досягають більших розмірів, ніж у природі. 
Причинами повільного впровадження ферул в культуру служать: відсутність вегетативного розмноження; повільний розвиток рослин; труднощі придбання насіння, особливо з високою схожістю, тобто зібраних, як правило, в природних умовах. 

Розглянемо особливості деяких найцікавіших для декоративного садівництва видів.

ferula_tenuisecta.jpg
Ферула тонкорозсічена (F. tenuisecta) - поликарпічна, має темно-зелені, багаторазово перисторозсічене листя з дрібними лінійними кінцевими часточками до 3-5 см завдовжки. Дуже довговічна рослина. З віком корінь сильно потовщується, йде на велику глибину, у верхній частині сильно галузиться. Дорослий кущ може досягати одного метра в діаметрі і звичайно має кілька квітучих стебел до 1,5 м висоти. Добре виглядає разом з видовими півоніями і луками. 
ferula_soonganca.jpg
Ферула джунгарська (F. soonganca) - полікарпічна рослина зі світло зеленими багаторазово розсіченим листям і ланцетно-лінійними кінцевими частками до 2 см завдовжки. Квітуче стебло досягає 2 м висоти. Листям на неї схожа ферула перистожильна (F. penninervis). На відміну від інших описаних видів ферула джунгарська в природі росте в степах і гірських районах Східного Казахстану і на сході доходить до Алтаю.
ferula_ugami.jpg
Ферула Угамська (F. ugamiса) - полікарпічні рослина із зеленим листям і вузьколінійними довгими до 5-7 см довжиною кінцевими часточками. У цій ферули дуже високі стрункі квітучі стебла, до трьох метрів висоти з роздутими чашоподібними, до 7-10 см в діаметрі піхвами стеблових листків.
ferula_leucogapha.jpg
Ферула білосмугаста (F. leucogapha) і туркестанська (F. tschimganica) - полікарпічні невеликі за розмірами рослини з сизувато-голубуватим листям. 
ferula_clematidifolia.jpg
Ферула ломоносолистна (F. clematidifolia) - малопоширений в культурі вид, зацвітає з насіння приблизно на 8-10 році життя. У дорослому стані має 2-3 ефектних великих листа до 1 м заввишки, що нагадують листя пальми з ланцетно-лінійними кінцевими частками.
ferula__kelleri.jpg
Ферула Келлера (F. kelleri), мабуть, єдиний монокарпічний вид, цікавий в декоративному відношенні в умовах культури. Рослина, як правило, рясно плодоносить і її насіння має високу схожість. Вирощена з насіння ферула зацвітає приблизно на 3-4 рік, потім, після цвітіння, гине. Корінь у цієї рослини ріповидний, роздутий. Листя по характеру розсічення дещо схоже на листя купиря, алеквітконіс дуже високий, приблизно 2-2,5 м заввишки, міцний і товстий, до 3-4 см в діаметрі. Численні жовті парасольки надають оригінальність рослині. Цей вид, один з небагатьох, в культурних умовах дає рясний самосів. Тому, якщо в куртині посаджено кілька різновікових ферули, то вона стає довговічною. 

Ферули - досить світлолюбні рослини. Висаджувати їх краще на відкритих сонячних місцях або при легкому затіненні. Ґрунт має бути пухким, добре дренованим - рослини не виносять застою води. Зате вони дуже добре переносять її відсутність, хоча в дуже посушливі роки для продовження періоду декоративності їх бажано поливати. Пересаджувати ферули слід тільки в стані спокою, найкраще в серпні. Якщо робити це навесні, рослина не загине, але припинить вегетацію і перейде на сезон в стан спокою. 
     
За свою живучість та невимогливість ферули перевершують багато традиційних декоративних рослин. А їхній зовнішній вигляд оригінальний настільки, що зробить честь роботі будь-якого садового дизайнера.


 


Джерело http://www.landart.ru/


Написати коментар (0)

Популярні статті цієї рубрики:


Рекомендуємо компанії цього напряму:

г.Харьков
г.Днепропетровск
БЛОК ВІЛЬНИЙ
Щоб Ваша компанія була тут розміщена, замовте пакет послуг "Бізнес"

Замовити!
База компаній