Вчені з канадського Університету Британської Колумбії створили генетично-модифіковану тополю, виробництво паперу та біопалива з якої потребує значно менше витрат.

Біоінженери здешевили виготовлення целюлозного етанолу, генетично змінивши одну з основних складових деревини – лігнін. Це полімерне з'єднання забезпечує стовбуру дерева жорсткість і запобігає нашестю шкідників, охочих поласувати глюкозою та іншими цукрами.



Вчені знайшли ген, який забезпечує розкладання лігніну на прості молекули, що дозволило отримали тополю, в результаті переробки якої вивільняється вдвічі більше цукрів, ніж при обробці звичайних дерев. При цьому з лігніном, який швидко розкладається, життєздатність дерева залишилася колишньою.

Раніше біоінженери намагалися зменшити кількість лігніну, який становить 20-25% маси деревини, шляхом пригнічення одного з генів, що відповідає за його вироблення. Однак такі дерева виростали кволими і не були стійкими до вітру, снігу і шкідників, пояснюють вчені.

Наразі у процесі видалення лігніну не тільки витрачається багато енергії: подрібнену деревину нагрівають до 170°С протягом декількох годин і додають гідроксид натрію або інші лужні сполуки, які руйнують структуру полімеру, а й утворюється велика кількість відходів. Вартість такої обробки становить чверть або третину від загальної вартості виробництва целюлозного етанолу.

Не дивно, що виробники целюлозного етанолу, яким у 2007 році Міністерство енергетики США (DOE) забезпечило підтримку, з обіцяних 6 млрд літрів до 2014 року щорічно виробляють лише 1%.

Передбачається, що результати дослідження не тільки заощадять значні кошти компаніям-виробникам целюлозного біопалива, а й можуть породити нове покоління технологій одержання палива з біомаси.