Урожай, вирощений з технології вирощування теплолюбних сільгоспкультур викликає заздрість у родичів і сусідів

У Василя Лабика немає на дачі ні водопроводу, ні колодязя. А томати, баклажани і паприка ростуть так, що сусіди заздрять. Грядки він зазвичай готує ранньою весною по незвичайній технології.

У нього і молоденький сад біля будинку, і кущики смородини, агрусу та малини. «Невже воду носите від сусідів?» – Цікавлюся. «Ні, що ви, – дивується, – я взагалі не поливаю. Навіть у затяжну посуху. Як бачите, рослинам тут комфортно. Тобто вистачає і їжі, і води».
 
Що за диво? Можливо, господар жартує? «Уважно дивіться, – посміхається, – і все зрозумієте. Тільки перерив і розрівняв грунт. Тепер ось накриваю поліетиленовою плівкою: шматками – два метри завдовжки, один – в ширину. Чому не суцільний? Тому що грунт може задихнутися. З обох сторін грядки копаю неглибоку траншею – десь на одну лопати. Землю не викидаю, а насипаю зверху на плівку. Товщина шару – до п'яти сантиметрів. Що це дає? Земля добре прогрівається і довше зберігає тепло. Тому під поліетиленом утворюється конденсат. У той же час з боків через неущільнені стіни траншеї проникає пароподібна волога.
  
Ось так безполивна технологія і функціонує. Повірте, я взагалі не втручаюся, не потрібно. Розсаду висаджую через невеликі прорізи у плівці – неглибоко. Протягом сезону не поливаю і не сапаю – зілля не росте, тому що не може пробитися з-під поліетилену».

Василь уже десятий рік користується цією технологією. Він стверджує, що його томати, паприка і баклажани легко витримують навіть 30-градусну спеку. «У сусідів, які не встигають вчасно полити, – пояснює, – рослини іноді починають в'янути під палючим сонцем. А моїм хоч би що: темно-зелені, ніби щойно підфарбував. До речі, траншеї між грядками виконують ще одну функцію – там збирається дощова вода, яка поповнює запаси вологи під плівкою. Ці проходи я зазвичай посипаю. Чим? Cіном, соломою або тирсою».
 
«А як ви підживлюєте сільгоспкультури?» – Дивуюся і не розумію.
 
«Про це дбаю заздалегідь, – пояснює. – Перед тим як перекопувати, додаю органічні і мінеральні добрива, а зверху ще й мульчі. От і все. Давно переконався: краще раз попрацювати, але з розумом, ніж щодня бігати на грядку, як на пожежу. Влітку земляки з сапками майже не розгинають спини. Я відпочиваю або беруся за іншу роботу, на яку раніше ніколи не вистачало часу.

Тепер я не поливаю навіть кущі смородини, агрусу та малини. А навіщо? Постелив плівку в радіусі кореневої системи, присипав шаром грунту, викопав траншею – і все. Два роки тому я вперше застосував цю технологію для смородини. І що б ви думали? З кожного куща зібрав майже піввідра ягід».