рослини
догляд
сади світу
статті
проекти
база компаній
замовити
відеоБерезень – час сіяти на розсаду більшість квіткових культур з тривалим вегетаційним періодом, помилуватися чарівним цвітінням яких хочеться якомога раніше. Поки ще є час, пропонуємо згадати, які квіткові культури пора сіяти в цьому місяці.
Ехінацея
Раніше цю рослину відносили до роду Рудбекія (Rudbéckia), і нерідко садівники за звичкою продовжують іменувати її так, але в сучасній класифікації Ехінацея (Echinacea) – самостійний рід. Ця багатолика красуня з кожним роком стає все більш бажаною гостею в наших садах, і тому є ряд пояснень. Крім того, що ехінацея виділяється виразним яскравим виглядом, завдяки якому дуже ефектно виглядає на клумбі, вона володіє чудодійними цілющими властивостями, що робить її вже не стільки декоративною, скільки лікарською рослиною.
Про цілющі властивості ехінацеї ходять легенди. Ну а якщо говорити коротко, то ехінацея – чудовий імуномодулюючий, кровоспинний, протизапальний і ранозагоювальний засіб. А ще вона чудовий медонос, який приверне у ваш сад безліч маленьких помічників – бджіл та метеликів.
Досить невибаглива в культурі рослина, ехінацея віддає перевагу родючим, некислим і помірно вологим грунтам. Її досить великі й дуже декоративні квіти чимось нагадують ромашку. Вони можуть бути рожевими, жовтими, малиновими, білими і навіть лососевими за кольором – вибирайте до душі. Цвітіння зазвичай досить тривале: приблизно з середини липня до середини вересня; зацвітає ехінацея на другому році життя.
Віддаючи перевагу рости на відкритих сонячних ділянках, розмножується ехінацея посівом насіння на розсаду або у відкритий грунт, а також діленням куща. Про вирощування цієї рослини ви можете прочитати ось тут, ну а ми лише коротко розкажемо про розмноження насінням.
Насіння ехінацеї проростають досить довго – близько півтора місяців, тому сіяти їх на розсаду необхідно не пізніше другої половини березня. Посів здійснюємо в заздалегідь підготовлені ємності з універсальним ґрунтом, на глибину близько 0,5 см. Зверху насіння легенько припудрюємо буквально міліметровим шаром піску, який воложимо за допомогою пульверизатора. Для проростання насіння ехінацеї необхідна температура близько +13 °C. З початку травня підрослу розсаду можна висаджувати у відкритий грунт.
Запашний тютюн
Зачаровує чудовим ароматом, який посилюється у вечірні години, запашний тютюн з кожним роком стає все більш популярною садовою рослиною.
В залежності від сорту, тютюн запашний може досягати 20-100 см у висоту, а його квіти бувають білого, малинового, рожевого, червоного і навіть злегка зеленуватого забарвлення.
Щоб отримати раннє цвітіння, висівають запашний тютюн з другої декади березня до початку квітня, під плівку, в пухкий субстрат. Пророщують насіння при температурі +20 ... + 22 ° С, а з появою сходів її знижують до +16 ... + 18 ° С. Сіянці поливають дуже обережно і тільки теплою водою. Висаджують в грунт після закінчення заморозків.
Лобулярія (алісум однорічний)
Алісум, або Лобулярія, неймовірно популярний серед квітникарів, а секрет його популярності криється в невибагливості і прекрасній зовнішності.
Знатний медонос, алісум швидко покриває грунт шикарним «килимом», що складається з безлічі густо розгалужених стеблинок, що доходять до 20 см у висоту, які суцільно всіяні довгасто-ланцетними листками і дрібненькими чотирипелюстковими квітами, зібраними у великі кисті.
Серед більш ніж ста видів алісумів найчастіше можна зустріти рослини з білими, жовтими і ліловими квітами. Цвіте Лобулярія дуже рясно і тривало – з початку червня і до сильних морозів.
Сіють алісум на розсаду з середини березня до початку квітня, злегка присипавши насіння землею, яку необхідно зволожити з пульверизатора. Проростає насіння на 10-12 день. Розсаду висаджують у ґрунт приблизно в кінці травня, за схемою 15х15 см.
В принципі, Лобулярія досить легко розмножується і посівом насіння відразу у відкритий грунт.
Вербена
Красуня вербена давно полонила серця численних садівників своїм яскравим і виразним виглядом, а також невибагливістю у догляді. Рости вербена може практично на будь-якому грунті, стійко переносячи тривалу спеку і посушливі періоди.
Досить невисокі (залежно від сорту, рослини досягають у висоту від 20 до 50 сантиметрів) пухнасті кущики вербени суцільно вкриті витонченими листочками і красивими квітами всіляких відтінків: білі та малинові, бузкові і лілові, помаранчеві та жовті, фіолетові і бежеві, вони нікого не залишать байдужим, а цвісти будуть до настання заморозків.
Вербена чудово розмножується самосівом, ну а на розсаду її насіння висівають до 20 березня. Перед посівом їх бажано замочити в одному з стимуляторів росту, наприклад, в гуматі, а висівати необхідно в попередньо зволожений субстрат, не присипаючи землею. Сходи з'являються приблизно через 15-20 днів. Доглядаючи за ними, не допускайте перезволоження і поливайте розсаду тільки після того, як просохне верхній шар ґрунту. Висаджувати на постійне місце вербену можна з другої половини травня.
Різноманітність вербен (а всього існує близько 250 видів цієї рослини) просто підкорює. Найбільш популярними є гібридна, канадська, жорстка і буенос-айреськая вербена. До речі, вербена входить до числа 10 кращих літньоквітучих почвопокровних рослин для сонячних ділянок.
Азаріна лазаюча
Ліана, що відноситься до сімейства подорожникових, Азаріна лазаюча досягає у висоту від 3 до 9 метрів. Її невеликі темно-зелені листочки дуже схожі на листя плюща, а трубчасті квіти, які в довжину досягають 3-4 см, можуть мати синє, лілове, біле або фіолетове забарвлення.
Цвіте Азаріна лазаюча все літо – з червня місяця до самої осені.
Розмножується ця ліана насінням, причому чим раніше ви їх посієте, тим раніше вона зацвіте (в розумних межах, звичайно) :) Насіння азаріни висівають до кінця березня, сходять вони приблизно через 2 тижні, а висаджувати рослини у відкритий грунт можна вже в травні.
Іберіс
Іберис, який не відрізняється особливою красою, (або, як його ще називають, стінник) миттєво чарує і підкорює своїм незвичайним запахом, а також рідкісною невибагливістю у догляді.
Це трав'яниста рослина просто незамінна для прикраси рокаріїв, кам'янистих садків і альпійських гірок; вона заслужено є однією з 10 найкращих весінньоквітучих почвопокровних рослин для сонячних ділянок. Сонцелюбний і посухостійкий іберіс цвіте від 1 до 2 місяців – у травні-червні. Квіти його, залежно від виду, можуть бути красивими чисто-білими, схожими на гіацинти, або невеликими, що нагадують парасольки ніжних рожево-бузкових, лілових і яскраво кармінних забарвлень.
Всі п'ять видів іберісу (а саме стільки їх існує: гіркий, зонтичний, перистий, вічнозелений і гібралтарський) у висоту не перевищують 40 см і мають компактну форму кущів, що дають безліч колоноподібних або сланких пагонів, на кінцях яких розташовані щиткоподібні суцвіття.
Насіння іберісу на розсаду висівають у березні-на початку квітня в пухкий грунт. У відкритий ґрунт розсаду висаджують у травні, на сонячні ділянки з небагатими вапнуватими ґрунтами.
Клеома
Екзотична красуня Клеома з кожним днем цвітіння стає все прекрасніше і прекрасніше, за що особливо цінується садівниками. Вона покрита красивими длинночерешковими пальчасто-пір'ястим листям і просто вражає вишуканим виглядом квітів, схожих на зграйку маленьких пташок колібрі.
Будучи досить міцною рослиною з високим – до 1,5 метра і більше – стеблом, який закінчується великим пензлем суцвіття, Клеома має одну особливість: стебло рослини галузиться вгорі і дерев’яніє внизу. Розкішний, рясно квітучий кущ дуже виразно і незвично виглядає на будь-якій клумбі. Цвіте Клеома з червня до самих заморозків яскравими квітами різноманітного забарвлення: вони бувають рожеві, жовті, білі і навіть рожево-пурпурові. Її незвичайний аромат приваблює в сад безліч бджіл.
Сіють клеому до кінця березня, на глибину близько 1,5 см; недружні сходи рослини з'являться приблизно через два тижні. Трохи підрослі сіянці пікірують в горщики побільше, а у відкритий грунт рослини висаджують у другій половині травня на відстані близько 50 см один від одного.
Кобея лазаюча
Ліана, що досягає у висоту 6 метрів і більше, кобея лазаюча прикрасить будь-який сад, ставши його «родзинкою». Кобея – одна з небагатьох декоративних витких рослин, яка з успіхом використовується для озеленення балконів, прикраси шпалер і альтанок, а також оформлення стін.
Безліч серцеподібних листочків, розташованих на вусиках чіпкого стебла кобеї, роблять рослину привабливою навіть до появи на ліані квіток. А з появою великих – до 8 см в діаметрі – зворушливих квітів кобеї, за формою які нагадують дзвіночки, вона стає і зовсім чарівною.
Цвіте кобея лазаюча з липня до жовтня; залежно від сорту, квіти її бувають різноманітного забарвлення: білі, ніжно бузкові, насичено фіолетові і навіть бордові.
Висівати насіння кобеї лазаючої можна до 20-х чисел березня в універсальний живильний земельний субстрат, попередньо замочивши їх на кілька годин в розчині стимулятора росту (наприклад, Епін). З появою двох листочків рослину необхідно пікірувати, а протягом розсадного періоду кілька разів прищипувати її пагони, які так і норовлять переплестися між собою.
Висаджувати на постійне місце кобею можна тільки на початку червня, оскільки молоді, ще незміцнілі рослинки дуже бояться найменших заморозків.
Колеус
Ефектне пістрявозабарвлене листя колеусу зробили цю рослину однією з найпопулярніших в наших садах. Ці дивовижні кущики зустрічалися практично кожному з нас, чи не так? Яскраве, немов прикрашене мозаїкою, оксамитове листя колеусу вражає багатством барв та відтінків: зелені, білі, кремові, жовті, рожеві, червоні, бордові, коричневі, фіолетові і навіть бронзові.
Це одна з небагатьох рослин, облямівка листів якої контрастна їх основному кольору. Крім того, на самих листках можна побачити прямо-таки дивовижні візерунки: різного розміру плями, мармурові малюнки, великий і дрібний крап, а також всілякі розводи химерних форм, що додають листю особливо урочистий та екзотичний вид.
Насіння колеусу висівають на розсаду до середини березня, поверхнево – присипати землею їх не потрібно, треба лише злегка втиснути в грунт. На постійне місце розсаду можна висаджувати вже з другої половини травня.
Дзвіночки
Як тільки в народі не називають ці милі квіточки – сінелькі, чобітки, дзвіночки, але правильна назва – дзвіночки (Campanula). Усього в природі їх налічується близько 300 видів, серед яких є двометрові дзвіночки-гіганти, махрові крихти висотою близько 5 см і багато-багато інших. У середній смузі Росії росте тільки 13 видів дзвіночків, але повірте – кожен з них є дуже гідним представником свого роду.)
Забарвлення дзвіночків, їх форма і величина, залежно від виду, буває різною. Втім, як і умови для нормального росту: одні дзвіночки люблять сонячні місця, другі добре себе почувають в півтіні, ну а треті можуть рости тільки в тіні.
Розмножуються дзвіночки вегетативно і насінням, в тому числі, багато з видів – через березневу розсаду: дзвіночки середній, персиколистий, широколистий, карпатський та інші. Насіння дзвіночка висівають в універсальний земельний субстрат, поверхнево; сходи з'являються приблизно через тиждень.
Гвоздика трав’янка
Невисокий багаторічник, гвоздика трав’янка заворожує своєю скромністю і простотою. На відміну від своєї шикарної «родички» – гвоздики Шабо, трав’янка не може похвалитися розкішними квітами, але від цього вона не стає менш привабливою.
Відрізняючись тривалим і рясним цвітінням, гвоздика трав’янка дуже витривала і посухостійка, що робить її особливо цінною в кам'янистих садах. Цю рослину з успіхом застосовують для прикраси альпійських гірок та рокаріїв, адже вона здатна рости навіть між каменів. Вона абсолютно не вимоглива у догляді, запросто зимує без якого б то не було укриття і може рости і цвісти серед трави.
Зацвітає трав’янка через 3 місяці після посіву, а для того, щоб це сталося якомога раніше, її висівають на розсаду в березні. Сіянці гвоздики трав’янки, що з'являються через 2 тижні після посіву, не люблять високих температур і нормально почувають себе при +16 ... + 18 ° С. Через місяць після посіву трав’янку пікірують, а в кінці травня висаджують у відкритий грунт.
Брахікома іберісолиста
Брахікома іберісолиста, що вражає своєю граціозністю і незвичністю, представляє собою невисоке – до 25 см – сильногіллясту рослину, квіти якої буквально світяться зсередини. Суцвіття брахікоми іберісолистої складаються з невеликих язичкових і трубчастих квітів, перші з яких можуть мати синє, рожеве, біле і навіть фіолетове забарвлення, ну а другі – жовте, темно-синє або практично чорне.
Брахікома дуже витривала – їй не страшна короткочасна посуха, яскраве пекуче сонце і нетривалі заморозки до - 5 °С. Що б не відбувалося в природі, вона завжди виглядає «бодрячком» :)
Для того, щоб брахікома порадувала вас своїм цвітінням якомога раніше, її насіння висівають на розсаду до 20-х чисел березня, поверхово, злегка вдавлюючи в грунт. При кімнатній температурі сіянці брахікоми з'являються приблизно на 8-12 день, ну а у фазі 2 справжніх листків (приблизно через 2 тижні) їх пікірують. На постійне місце брахікому висаджують ближче до кінця травня, вирощуючи, в основному, як ампельну рослину – в підвішених ящиках або горщиках.
Левиний зів
Левиний зів, за яким в народі міцно закріпилася назва «собачки», в останні кілька років незаслужено обділений увагою квітникарів. Вже не знаю, чому так сталося, але ризикну припустити, що просто від незнання незаперечних переваг цієї рослини: невибагливості, витривалості, різноманітності забарвлення його квіток і рясного цвітіння з початку червня до середини жовтня.
Щоб левиний зів зацвів якомога раніше, його насіння висівають на розсаду до кінця березня, в рихлий і одночасно поживний грунт, попередньо змішавши їх з сухим піском, що допомагає запобігти загущенню. Посів проводять тільки по поверхні заздалегідь зволоженого грунту, лише трохи вдавлюючи в нього насіння. При температурі повітря близько +20 ... + 22 ° С сходи з'являються приблизно на 15-18 день, розвиваючись спочатку досить повільно.
Вирощуючи левиний зів розсадним способом, необхідно пам'ятати, що його сіянці не переносять надлишку вологи, тому поливати їх потрібно дуже обережно і бажано тільки вранці. Серед сходів часто можна помітити «впалі» сіянці, які відразу необхідно видаляти – це допоможе уникнути поширення хвороби на інші рослини. Для профілактики гнилей грунт всередині контейнера із сіянцями періодично необхідно припудрювати товченим деревним вугіллям. Після появи першого справжнього листка рослини пікірують. А у відкритий ґрунт розсаду можна висаджувати вже в середині травня – вона не боїться легких весняних заморозків.
Флокс однорічний
Невибагливий однорічний флокс, або флокс Друммонда, підкорює серця садівників не тільки своїм тривалим дуже пишним цвітінням, але і дивовижним ароматом.
В залежності від сорту, флокс Друммонда може досягати 10-50 см у висоту. На численних пагонах рослини протягом усього літа розкривається безліч невеликих квіточок, зібраних у складні щиткоподібні або зонтикоподібні суцвіття. Квіти флокса однорічного мають різноманітне забарвлення: білі, червоні, рожеві, кремові, фіолетові, бузкові з очком в центрі квітки і без нього.
Вирощують флокс Друмонда в Середній смузі Росії тільки через розсаду, висіваючи насіння до кінця березня. Сходять вони досить швидко – на 5-8 день, а після появи 3-4 справжніх листочків сіянці пікірують.
Флокс невимогливий у догляді, але його сіянці потребують підживлення буквально з перших днів свого життя. Тому з появою першого справжнього листка їх необхідно підживлювати, використовуючи для цього комплексні мінеральні або органічні добрива. До речі, підживлювати флокси рекомендується кілька разів за сезон.
У грунт сіянці однорічного флокса висаджують вже в другій половині травня.
Літній левкой (матіола)
Левкой в природі представлений однорічними, дворічними, а також багаторічними рослинами. Всього існує більше 50 його видів і близько 400 сортів, кожен з яких гарний по-своєму. Левкой літній (левкой сивий, матіола) – трав'яниста рослина з п'янким ароматом.
Висівають насіння річного левкою з середини лютого до 20 березня в універсальний земельний субстрат, присипавши зверху тоненьким шаром дрібного промитого річкового піску, який злегка зволожують з пульверизатора. Після появи сходів ящик із сіянцями переносять у світле прохолодне приміщення, інакше вони можуть витягнутися і згнити. Протягом усього періоду вирощування розсади левкою річного зволожувати грунт можна тільки теплою водою з пульверизатора.
На жаль, розповісти докладно про всі квіти, які сіють на розсаду в березні, в рамках однієї статті неможливо, тому просто перерахую найбільш популярні з них: армерія приморська, василисник, венідіум, діхондра срібляста, капуста декоративна, остеоспермум, резеда запашна, цинерарія приморська , ехіум. А ще можна посіяти геліотроп, лаванду, лобелію, якщо ви не встигли зробити це в лютому – просто зацвітуть вони трохи пізніше.
А які квіти в березні збираєтеся посіяти або вже посіяли ви?
Раніше цю рослину відносили до роду Рудбекія (Rudbéckia), і нерідко садівники за звичкою продовжують іменувати її так, але в сучасній класифікації Ехінацея (Echinacea) – самостійний рід. Ця багатолика красуня з кожним роком стає все більш бажаною гостею в наших садах, і тому є ряд пояснень. Крім того, що ехінацея виділяється виразним яскравим виглядом, завдяки якому дуже ефектно виглядає на клумбі, вона володіє чудодійними цілющими властивостями, що робить її вже не стільки декоративною, скільки лікарською рослиною.
Про цілющі властивості ехінацеї ходять легенди. Ну а якщо говорити коротко, то ехінацея – чудовий імуномодулюючий, кровоспинний, протизапальний і ранозагоювальний засіб. А ще вона чудовий медонос, який приверне у ваш сад безліч маленьких помічників – бджіл та метеликів.
Досить невибаглива в культурі рослина, ехінацея віддає перевагу родючим, некислим і помірно вологим грунтам. Її досить великі й дуже декоративні квіти чимось нагадують ромашку. Вони можуть бути рожевими, жовтими, малиновими, білими і навіть лососевими за кольором – вибирайте до душі. Цвітіння зазвичай досить тривале: приблизно з середини липня до середини вересня; зацвітає ехінацея на другому році життя.
Віддаючи перевагу рости на відкритих сонячних ділянках, розмножується ехінацея посівом насіння на розсаду або у відкритий грунт, а також діленням куща. Про вирощування цієї рослини ви можете прочитати ось тут, ну а ми лише коротко розкажемо про розмноження насінням.
Насіння ехінацеї проростають досить довго – близько півтора місяців, тому сіяти їх на розсаду необхідно не пізніше другої половини березня. Посів здійснюємо в заздалегідь підготовлені ємності з універсальним ґрунтом, на глибину близько 0,5 см. Зверху насіння легенько припудрюємо буквально міліметровим шаром піску, який воложимо за допомогою пульверизатора. Для проростання насіння ехінацеї необхідна температура близько +13 °C. З початку травня підрослу розсаду можна висаджувати у відкритий грунт.
Зачаровує чудовим ароматом, який посилюється у вечірні години, запашний тютюн з кожним роком стає все більш популярною садовою рослиною.
В залежності від сорту, тютюн запашний може досягати 20-100 см у висоту, а його квіти бувають білого, малинового, рожевого, червоного і навіть злегка зеленуватого забарвлення.
Щоб отримати раннє цвітіння, висівають запашний тютюн з другої декади березня до початку квітня, під плівку, в пухкий субстрат. Пророщують насіння при температурі +20 ... + 22 ° С, а з появою сходів її знижують до +16 ... + 18 ° С. Сіянці поливають дуже обережно і тільки теплою водою. Висаджують в грунт після закінчення заморозків.
Алісум, або Лобулярія, неймовірно популярний серед квітникарів, а секрет його популярності криється в невибагливості і прекрасній зовнішності.
Знатний медонос, алісум швидко покриває грунт шикарним «килимом», що складається з безлічі густо розгалужених стеблинок, що доходять до 20 см у висоту, які суцільно всіяні довгасто-ланцетними листками і дрібненькими чотирипелюстковими квітами, зібраними у великі кисті.
Серед більш ніж ста видів алісумів найчастіше можна зустріти рослини з білими, жовтими і ліловими квітами. Цвіте Лобулярія дуже рясно і тривало – з початку червня і до сильних морозів.
Сіють алісум на розсаду з середини березня до початку квітня, злегка присипавши насіння землею, яку необхідно зволожити з пульверизатора. Проростає насіння на 10-12 день. Розсаду висаджують у ґрунт приблизно в кінці травня, за схемою 15х15 см.
В принципі, Лобулярія досить легко розмножується і посівом насіння відразу у відкритий грунт.
Красуня вербена давно полонила серця численних садівників своїм яскравим і виразним виглядом, а також невибагливістю у догляді. Рости вербена може практично на будь-якому грунті, стійко переносячи тривалу спеку і посушливі періоди.
Досить невисокі (залежно від сорту, рослини досягають у висоту від 20 до 50 сантиметрів) пухнасті кущики вербени суцільно вкриті витонченими листочками і красивими квітами всіляких відтінків: білі та малинові, бузкові і лілові, помаранчеві та жовті, фіолетові і бежеві, вони нікого не залишать байдужим, а цвісти будуть до настання заморозків.
Вербена чудово розмножується самосівом, ну а на розсаду її насіння висівають до 20 березня. Перед посівом їх бажано замочити в одному з стимуляторів росту, наприклад, в гуматі, а висівати необхідно в попередньо зволожений субстрат, не присипаючи землею. Сходи з'являються приблизно через 15-20 днів. Доглядаючи за ними, не допускайте перезволоження і поливайте розсаду тільки після того, як просохне верхній шар ґрунту. Висаджувати на постійне місце вербену можна з другої половини травня.
Різноманітність вербен (а всього існує близько 250 видів цієї рослини) просто підкорює. Найбільш популярними є гібридна, канадська, жорстка і буенос-айреськая вербена. До речі, вербена входить до числа 10 кращих літньоквітучих почвопокровних рослин для сонячних ділянок.
Ліана, що відноситься до сімейства подорожникових, Азаріна лазаюча досягає у висоту від 3 до 9 метрів. Її невеликі темно-зелені листочки дуже схожі на листя плюща, а трубчасті квіти, які в довжину досягають 3-4 см, можуть мати синє, лілове, біле або фіолетове забарвлення.
Цвіте Азаріна лазаюча все літо – з червня місяця до самої осені.
Розмножується ця ліана насінням, причому чим раніше ви їх посієте, тим раніше вона зацвіте (в розумних межах, звичайно) :) Насіння азаріни висівають до кінця березня, сходять вони приблизно через 2 тижні, а висаджувати рослини у відкритий грунт можна вже в травні.
Іберис, який не відрізняється особливою красою, (або, як його ще називають, стінник) миттєво чарує і підкорює своїм незвичайним запахом, а також рідкісною невибагливістю у догляді.
Це трав'яниста рослина просто незамінна для прикраси рокаріїв, кам'янистих садків і альпійських гірок; вона заслужено є однією з 10 найкращих весінньоквітучих почвопокровних рослин для сонячних ділянок. Сонцелюбний і посухостійкий іберіс цвіте від 1 до 2 місяців – у травні-червні. Квіти його, залежно від виду, можуть бути красивими чисто-білими, схожими на гіацинти, або невеликими, що нагадують парасольки ніжних рожево-бузкових, лілових і яскраво кармінних забарвлень.
Всі п'ять видів іберісу (а саме стільки їх існує: гіркий, зонтичний, перистий, вічнозелений і гібралтарський) у висоту не перевищують 40 см і мають компактну форму кущів, що дають безліч колоноподібних або сланких пагонів, на кінцях яких розташовані щиткоподібні суцвіття.
Насіння іберісу на розсаду висівають у березні-на початку квітня в пухкий грунт. У відкритий ґрунт розсаду висаджують у травні, на сонячні ділянки з небагатими вапнуватими ґрунтами.
Екзотична красуня Клеома з кожним днем цвітіння стає все прекрасніше і прекрасніше, за що особливо цінується садівниками. Вона покрита красивими длинночерешковими пальчасто-пір'ястим листям і просто вражає вишуканим виглядом квітів, схожих на зграйку маленьких пташок колібрі.
Будучи досить міцною рослиною з високим – до 1,5 метра і більше – стеблом, який закінчується великим пензлем суцвіття, Клеома має одну особливість: стебло рослини галузиться вгорі і дерев’яніє внизу. Розкішний, рясно квітучий кущ дуже виразно і незвично виглядає на будь-якій клумбі. Цвіте Клеома з червня до самих заморозків яскравими квітами різноманітного забарвлення: вони бувають рожеві, жовті, білі і навіть рожево-пурпурові. Її незвичайний аромат приваблює в сад безліч бджіл.
Сіють клеому до кінця березня, на глибину близько 1,5 см; недружні сходи рослини з'являться приблизно через два тижні. Трохи підрослі сіянці пікірують в горщики побільше, а у відкритий грунт рослини висаджують у другій половині травня на відстані близько 50 см один від одного.
Ліана, що досягає у висоту 6 метрів і більше, кобея лазаюча прикрасить будь-який сад, ставши його «родзинкою». Кобея – одна з небагатьох декоративних витких рослин, яка з успіхом використовується для озеленення балконів, прикраси шпалер і альтанок, а також оформлення стін.
Безліч серцеподібних листочків, розташованих на вусиках чіпкого стебла кобеї, роблять рослину привабливою навіть до появи на ліані квіток. А з появою великих – до 8 см в діаметрі – зворушливих квітів кобеї, за формою які нагадують дзвіночки, вона стає і зовсім чарівною.
Цвіте кобея лазаюча з липня до жовтня; залежно від сорту, квіти її бувають різноманітного забарвлення: білі, ніжно бузкові, насичено фіолетові і навіть бордові.
Висівати насіння кобеї лазаючої можна до 20-х чисел березня в універсальний живильний земельний субстрат, попередньо замочивши їх на кілька годин в розчині стимулятора росту (наприклад, Епін). З появою двох листочків рослину необхідно пікірувати, а протягом розсадного періоду кілька разів прищипувати її пагони, які так і норовлять переплестися між собою.
Висаджувати на постійне місце кобею можна тільки на початку червня, оскільки молоді, ще незміцнілі рослинки дуже бояться найменших заморозків.
Ефектне пістрявозабарвлене листя колеусу зробили цю рослину однією з найпопулярніших в наших садах. Ці дивовижні кущики зустрічалися практично кожному з нас, чи не так? Яскраве, немов прикрашене мозаїкою, оксамитове листя колеусу вражає багатством барв та відтінків: зелені, білі, кремові, жовті, рожеві, червоні, бордові, коричневі, фіолетові і навіть бронзові.
Це одна з небагатьох рослин, облямівка листів якої контрастна їх основному кольору. Крім того, на самих листках можна побачити прямо-таки дивовижні візерунки: різного розміру плями, мармурові малюнки, великий і дрібний крап, а також всілякі розводи химерних форм, що додають листю особливо урочистий та екзотичний вид.
Насіння колеусу висівають на розсаду до середини березня, поверхнево – присипати землею їх не потрібно, треба лише злегка втиснути в грунт. На постійне місце розсаду можна висаджувати вже з другої половини травня.
Як тільки в народі не називають ці милі квіточки – сінелькі, чобітки, дзвіночки, але правильна назва – дзвіночки (Campanula). Усього в природі їх налічується близько 300 видів, серед яких є двометрові дзвіночки-гіганти, махрові крихти висотою близько 5 см і багато-багато інших. У середній смузі Росії росте тільки 13 видів дзвіночків, але повірте – кожен з них є дуже гідним представником свого роду.)
Забарвлення дзвіночків, їх форма і величина, залежно від виду, буває різною. Втім, як і умови для нормального росту: одні дзвіночки люблять сонячні місця, другі добре себе почувають в півтіні, ну а треті можуть рости тільки в тіні.
Розмножуються дзвіночки вегетативно і насінням, в тому числі, багато з видів – через березневу розсаду: дзвіночки середній, персиколистий, широколистий, карпатський та інші. Насіння дзвіночка висівають в універсальний земельний субстрат, поверхнево; сходи з'являються приблизно через тиждень.
Невисокий багаторічник, гвоздика трав’янка заворожує своєю скромністю і простотою. На відміну від своєї шикарної «родички» – гвоздики Шабо, трав’янка не може похвалитися розкішними квітами, але від цього вона не стає менш привабливою.
Відрізняючись тривалим і рясним цвітінням, гвоздика трав’янка дуже витривала і посухостійка, що робить її особливо цінною в кам'янистих садах. Цю рослину з успіхом застосовують для прикраси альпійських гірок та рокаріїв, адже вона здатна рости навіть між каменів. Вона абсолютно не вимоглива у догляді, запросто зимує без якого б то не було укриття і може рости і цвісти серед трави.
Зацвітає трав’янка через 3 місяці після посіву, а для того, щоб це сталося якомога раніше, її висівають на розсаду в березні. Сіянці гвоздики трав’янки, що з'являються через 2 тижні після посіву, не люблять високих температур і нормально почувають себе при +16 ... + 18 ° С. Через місяць після посіву трав’янку пікірують, а в кінці травня висаджують у відкритий грунт.
Брахікома іберісолиста
Брахікома іберісолиста, що вражає своєю граціозністю і незвичністю, представляє собою невисоке – до 25 см – сильногіллясту рослину, квіти якої буквально світяться зсередини. Суцвіття брахікоми іберісолистої складаються з невеликих язичкових і трубчастих квітів, перші з яких можуть мати синє, рожеве, біле і навіть фіолетове забарвлення, ну а другі – жовте, темно-синє або практично чорне.
Брахікома дуже витривала – їй не страшна короткочасна посуха, яскраве пекуче сонце і нетривалі заморозки до - 5 °С. Що б не відбувалося в природі, вона завжди виглядає «бодрячком» :)
Для того, щоб брахікома порадувала вас своїм цвітінням якомога раніше, її насіння висівають на розсаду до 20-х чисел березня, поверхово, злегка вдавлюючи в грунт. При кімнатній температурі сіянці брахікоми з'являються приблизно на 8-12 день, ну а у фазі 2 справжніх листків (приблизно через 2 тижні) їх пікірують. На постійне місце брахікому висаджують ближче до кінця травня, вирощуючи, в основному, як ампельну рослину – в підвішених ящиках або горщиках.
Левиний зів, за яким в народі міцно закріпилася назва «собачки», в останні кілька років незаслужено обділений увагою квітникарів. Вже не знаю, чому так сталося, але ризикну припустити, що просто від незнання незаперечних переваг цієї рослини: невибагливості, витривалості, різноманітності забарвлення його квіток і рясного цвітіння з початку червня до середини жовтня.
Щоб левиний зів зацвів якомога раніше, його насіння висівають на розсаду до кінця березня, в рихлий і одночасно поживний грунт, попередньо змішавши їх з сухим піском, що допомагає запобігти загущенню. Посів проводять тільки по поверхні заздалегідь зволоженого грунту, лише трохи вдавлюючи в нього насіння. При температурі повітря близько +20 ... + 22 ° С сходи з'являються приблизно на 15-18 день, розвиваючись спочатку досить повільно.
Вирощуючи левиний зів розсадним способом, необхідно пам'ятати, що його сіянці не переносять надлишку вологи, тому поливати їх потрібно дуже обережно і бажано тільки вранці. Серед сходів часто можна помітити «впалі» сіянці, які відразу необхідно видаляти – це допоможе уникнути поширення хвороби на інші рослини. Для профілактики гнилей грунт всередині контейнера із сіянцями періодично необхідно припудрювати товченим деревним вугіллям. Після появи першого справжнього листка рослини пікірують. А у відкритий ґрунт розсаду можна висаджувати вже в середині травня – вона не боїться легких весняних заморозків.
Невибагливий однорічний флокс, або флокс Друммонда, підкорює серця садівників не тільки своїм тривалим дуже пишним цвітінням, але і дивовижним ароматом.
В залежності від сорту, флокс Друммонда може досягати 10-50 см у висоту. На численних пагонах рослини протягом усього літа розкривається безліч невеликих квіточок, зібраних у складні щиткоподібні або зонтикоподібні суцвіття. Квіти флокса однорічного мають різноманітне забарвлення: білі, червоні, рожеві, кремові, фіолетові, бузкові з очком в центрі квітки і без нього.
Вирощують флокс Друмонда в Середній смузі Росії тільки через розсаду, висіваючи насіння до кінця березня. Сходять вони досить швидко – на 5-8 день, а після появи 3-4 справжніх листочків сіянці пікірують.
Флокс невимогливий у догляді, але його сіянці потребують підживлення буквально з перших днів свого життя. Тому з появою першого справжнього листка їх необхідно підживлювати, використовуючи для цього комплексні мінеральні або органічні добрива. До речі, підживлювати флокси рекомендується кілька разів за сезон.
У грунт сіянці однорічного флокса висаджують вже в другій половині травня.
Левкой в природі представлений однорічними, дворічними, а також багаторічними рослинами. Всього існує більше 50 його видів і близько 400 сортів, кожен з яких гарний по-своєму. Левкой літній (левкой сивий, матіола) – трав'яниста рослина з п'янким ароматом.
Висівають насіння річного левкою з середини лютого до 20 березня в універсальний земельний субстрат, присипавши зверху тоненьким шаром дрібного промитого річкового піску, який злегка зволожують з пульверизатора. Після появи сходів ящик із сіянцями переносять у світле прохолодне приміщення, інакше вони можуть витягнутися і згнити. Протягом усього періоду вирощування розсади левкою річного зволожувати грунт можна тільки теплою водою з пульверизатора.
На жаль, розповісти докладно про всі квіти, які сіють на розсаду в березні, в рамках однієї статті неможливо, тому просто перерахую найбільш популярні з них: армерія приморська, василисник, венідіум, діхондра срібляста, капуста декоративна, остеоспермум, резеда запашна, цинерарія приморська , ехіум. А ще можна посіяти геліотроп, лаванду, лобелію, якщо ви не встигли зробити це в лютому – просто зацвітуть вони трохи пізніше.
А які квіти в березні збираєтеся посіяти або вже посіяли ви?
