Газон-екскурсовод. Туристична стежка як урбаністична інсталяція

«Червоною доріжкою» зустрічають особливо важливих персон в деяких країнах Європи ще з давнини – тоді, вітаючи почесних гостей, перед порогом розстеляли багато прикрашений вишивкою рушник. В світське життя і у високу політику цей символічний жест поваги увійшов після прийому в 1821 році президента США Джеймса Монро. Так що назвавши свою зелену (у всіх сенсах) урбаністичну інсталяцію Tapis rouge! («Червона доріжка») марсельський художник та дизайнер Гаель Вільдарі (Gaëlle Villedary) продемонстрував особливий пієтет та привітність, з яким в південно-французькому селі Жожак департаменту Ардеш зустрічають туристів. Пішохідна стежка протяжністю 420 метрів, складена з блоків натуральної трави, петляє по середньовічних вуличках, мосту, скверу. Вона веде по туристичному маршруту, петляючи між пам'ятками містечка і арт-галереями Жожак.
У концепції пішохідної стежки Вільдарі проглядається і виникла наприкінці ХХ століття музейна практика регламентованого напрямку потоків відвідувачів по залах експозиції. Йдучи по заданій траєкторії, глядач не міг пропустити щось важливе, переміщався згідно еволюційному або тимчасовому розвитку сюжету (якщо такі були задані в рамках виставки) і не стикався з випадковими, що бредуть в зворотному напрямку, відвідувачами. Завдяки ідеї інсталяції Tapis rouge! ця суто "інтер'єрна" традиція вирвалася на вулицю, надавши численним візитерам чарівного села можливість відкласти на час свої пошарпані туристичні гіди і прогулятися в своє задоволення по зеленій траві, можна і босяком ...