Ботанічний сад Олександра Фоміна, ун. ім. Т. Шевченка

Ботанічний сад ім. академіка О.В.Фоміна - один з найстаріших ботанічних садів на Україні. Він був заснований 22 травня 1839. Сад прилягає до головного «червоного» корпусу Національного університету ім. Т.Г. Шевченко, тому його часто називають також «університетським» садом.

Вікентій Беретті запропонував використовувати пустельну територію з тильного боку будівлі університету під ботанічний сад. Перші рослини були привезені до Києва з Кременецького (нині Волинського) ліцею та тимчасово висаджені в Царському (нині Маріїнському) саду. З ботанічних садів Росії та інших країн надходили також рослини, вирощені з насіння. Більш-менш завершений вигляд університетський сад придбав лише в 1852 році, коли територію обнесли огорожею.
Ботсад неодноразово відвідував імператор Микола I. До сьогоднішніх днів дійшла історія: коли цар по дорозі на південь зупинився на нічліг в Житомирі, йому донесли, що Бібіковський бульвар у Києві (зараз - імені Шевченка), через який повинен був слідувати імператор, засадили в його честь дивовижними в ту пору каштанами. Мабуть, самодержець, який раніше висловлював думку, щоб київські вулиці та схили озеленювали тополями, сприйняв це дуже негативно. Підняті по тривозі солдати буквально за ніч вирвали всі каштани вздовж бульвару.

Сотні саджанців вони просто скинули подалі від всевидющого імператорського ока - за паркан ботанічного саду. Чи бачив Микола I те звалище каштанів не відомо, але був захоплений "блискучими результатами" роботи ботсаду і нагородив його директора діамантовим перснем зі своєї руки. Після від'їзду самодержця Траутфеттер разом із співробітниками висадили біля університету каштани, з яких збирали десятки тонн плодів і озеленювали ними не тільки київські вулиці, а й розсилали в десятки міст світу.

Налагоджені зв'язки з ботанічними садами Західної Європи та Росії дозволяли істотно розширити існуючу колекцію за рахунок обміну рослинами. Наприкінці 1841 Ботанічний сад перейшов з тимчасового статусу в постійний. У наступні дев'ять років, аж до 1850 року виконувалися великі будівельні роботи з облагороджування території і активне розширення колекції. Оранжерейний комплекс, побудований архітектором Лауфера, існує донині.

Популярність Київського Ботанічного саду росла не тільки в Росії, але і у всій Європі. У 1852 році на території саду було більше 25000 дерев, більше 400 видів кущів та понад 4000 видів інших рослин. Величезний внесок науково-дослідну роботу вніс талановитий ботанік І.Г. Борщов. Завдяки працям відомого дослідника флори, професора ботаніки та директора саду (1879 р.- 1894) І.Ф. Шмальгаузена під час його керування садом відбувся істотний розвиток і збільшення колекції.


З 1894 по 1914 р Ботанічний сад очолював цитолог і ембріолог, професор Сергій Гаврилович Навашин, з цим періодом пов'язаний зоряний час саду. Відкриття Навашина в сфері цитоембріології рослин принесли славу, як Київському університету, так і Київському ботанічному саду. З різних куточків Європи з'їжджалися вчені, для того щоб взяти участь в наукових працях, отримати безцінний досвід і попрацювати під керівництвом геніального вченого С.Г. Навашина. Додаткову увагу відвідувачів також привертала колекція тварин із зоологічного парку, тимчасово розміщена на території ботанічного саду з 1908 - 1913 р.р.

Продовжив дослідження в сфері природної флори випускник Московського університету, професор А.В. Фомін, який керував Київським ботанічним садом з 1914 по 1935.

Під час Першої світової і громадянської воєн цей оазис, який налічував сотні рослин з різних країн світу, піддавався гарматним обстрілам і набігам різношерстих вояк. Очолював його в ту пору Олександр Фомін разом з жменькою співробітників-фанатів вбраннм та ковдрами закривали вибите в теплиці скло - хоч самі мерзли у люті морози. Заготовляли дрова для опалення оранжерей, пересаджували покалічені вибухами дерева. Тільки завдяки їх самовідданості вдалося зберегти тропічні рослини, яким зараз вже по 150-200 років.

Після смерті вченого, за великий внесок у науково-дослідну діяльність, уряд Радянської України назвав сад на честь А.В. Фоміна. До речі, академік Фомін так і жив у садовому будиночку до самої смерті.

Друга чорна хвиля нахлинула на ботанічний сад в роки Великої Вітчизняної війни.
Під час окупації Києва міноги цінні екземпляри кущів і дерев були знищені, особливо цінні екземпляри були вивезені до Німеччини.

Евакуювати вдалося лише частину обладнання і маленькі рослини. Під час окупації в будівлях ботсаду розмістилися військові казарми і стайні. Гітлерівці рубали релікти на дрова, а при відступі в 1943 році вивезли десятки пальм і орхідей. Прихопили і дуже цінний жіночий екземпляр гінкго білоба, що на десятиліття загальмувало розмноження в Києві цих реліктових дерев. Після окупації Радянські власті зробили все для відродження саду.
Відкриття саду для відвідувачів відбулося в травні 1944 року. У наступні роки керуючим садом був призначений Д.П. Проценко, цей період ознаменувався відновлювальними роботами в саду, також капітально відремонтували головну оранжерею. У 1960-1970 році, завдяки І.П. Білоконю була створена такі експозиції: спорові рослини, альпінарій, колекція рододендронів, магнолії, кизильники. Пам'ятник садово-паркового мистецтва республіканського значення - таке звання за рішенням влади отримав сад в 1960 р, науково-дослідною установою Ботанічний сад став з 1969 р.

Не менш руйнівним стало і будівництво станції метро "Університет". Тодішні партійні вожді не знайшли для неї більш підходящого місця, ніж центральний вхід в сад. Красиву повітряну арку з колонами зруйнували вщент, і з тих пір у ботсаду немає головного входу. Споруджуючи станцію, знищили все живе на площі півгектара. Коли директор ботсаду Дмитро Проценко поскаржився до Москви на цей вандалізм, його звільнили з роботи і призначили нового.
Тільки в 1974 році столична влада розпорядилася провести реконструкцію саду. Була відновлена дренажна система, спланований рельєф, висаджені нові дерева. У 1978 році побудували оранжерейний комплекс з найвищим у світі на той час 32-метровим кліматрон. У ньому ростуть тепер тропічні пальми, наприклад, лівістона з Австралії, вимахала аж на 28 метрів. Перед Новим роком вона зацвітає тисячами зеленуватих мітелок. А верхівка австралійської Араукарія Бідвілла дотягнувшись до самої стелі обламалися під вагою вперше дозріваючих шишок. Це теж було цілою трагедією для співробітників які плекали її . Дещо пізніше була побудована купольна 18-ти метрова оранжерея загальною площею 532 м2.


Страждав університетський ботсад і від набігів грабіжників. Зловмисники викрадають кактуси, орхідеї - цими цінними і дорогими екзотами модно нині прикрашати зимові сади в багатьох оселях.


У наступні роки велися роботи по збільшенню колекційних зразків, також удосконалилися умови, в яких вирощувалися рослини. Багато роботи проводилися під керівництвом О.О. Лаптєва і були приурочені до 150 річного ювілею саду.


З 2007 року були здійснені комплексні реконструкційні роботи, а саме - укріплені схили, висаджені нові породи дерев і кущів, модернізовані оранжереї і т.д.
На сьогоднішній день в теплицях і оранжереях підтримується потрібний температурний і кліматичний режим. Височенний кліматрон - тропічне царство Києва. Тут дивує своїми розмірами і формами незвичайна пальма - юбея чудесна з Чилі. Їй понад 150 років, висота близько 20 м. Стовбур діаметром більше метра дуже схожий на ногу гігантського слона. У природі цих рослин практично не залишилося - їх знищили через солодкий сок (аборигени гнали з нього горілку). Цікава й 18-метрова пальма, яка увічнена в гербі Куби. Є навіть динне дерево - на ньому між гілок дозрівають плоди, схожі на дині.


Поряд ростуть невисокі бананові "пальми". Директор саду зазначив, що деякі з них давали більш півцентнера дуже солодких плодів. А аромат від них - на весь кліматрон. Ботсад розробив технологію вирощування бананів і поширював їх саджанці по всьому Радянському Союзу.

Загалом колекція пальм, що нараховує 63 види, унікальна. За деякими з них звертаються навіть ботсади країн, з яких ці дерева родом.

Гордість саду -  колекція кактусів та сукулентів. Їх в ботсаду більше 2,5 тис. Видів - при тому, що в природі відомо близько трьох тисяч. Кактуси з Києва замовляли навіть ботсади Мексики - батьківщини цих рослин. Самі незвичайні серед них - селеніцереус, які розпускають вночі великі білі квітки, що світяться. Звідси й назва - Принцеса ночі. Є й ехінокактуси, які в природі досягають півтораметрового діаметру і збирають по кілька тонн вологи ... Особливо повно в колекції представлена родина кактусових, об'єм якої сягає понад 1500 таксонів, тобто майже половини всіх відомих видів кактусів на Землі.

Найбільший ріст колекції сукулентних рослин спостерігався у період з 1964 по 1985 р., коли завдяки самовідданій праці куратора Дарії Heстеровні Широбокової та її учениць Biри Володимирівні Hiкітіної, Марини Миколаївни Гайдаржи та Катерини Михайлівни Баглай вона з 382 видів i форм зросла до 2500, тобто збільшилася вшестеро. Завдяки копіткій праці наукових співробітників та садівників сукулентні рослини добре ростуть i розвиваються, про що свідчить той факт, що більшість iз них цвіте, а третина — плодоносить, утворюючи повноцінне насіння. Унікальну колекцію сукулентних рослин широко використовують з науковою та природоохоронною метою i як навчальну базу для студентів та учнів шкіл. Багато декоративних сукулентів із нашого саду прикрашають інтер'єри службових i житлових приміщень. Сотні пакетів з насінням та іншим садівним матеріалом розсилаються замовникам майже в усі куточки світу.
У Ботанічному саду зібрана значна колекція рослин з триби Hylocereeae Вackbg. п / сем. Cereoideae К. Sch., Яка налічує 72 види з 23 родів. З них 39 видами і різновидами представлений рід Rhipsalis Garth., Lepismium Pfeiff. - 13, Selenicereus (A. Berger.) Britton & Rose - 7 видами, Epiphyllum Haw. - 6 видами і 11 гібридами.

Територія парку є зразком ландшафтної архітектури та вільна для відвідування. Особливо численний сад у весняний час, в пору цвітіння магнолій, бузку, рододендрона та інших рослин. Наукова частина займає нижню територію саду і доступна для відвідування в супроводі екскурсовода. Тут, як було вище сказано, знаходяться оранжереї з рослинами тропічних і субтропічних країн: кокосові пальми, карликові банани, кавове дерево, 180-річні пальми, 200-річний енцефаляртос і цілий ряд інших рідкісних і багаторічних рослин, які неможливо описати, їх треба побачити.


В даний час тут зібрана колекція рослин різного географічного походження: з Північної півкулі, Північної Америки, Європи, Східної Азії, Далекого Сходу Росії, Японії, Китаю, Кореї і т.д.


Додаткова інформація: Ботанічний сад імені акад. А.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка розділений на дві частини: паркову і наукову.


У паркову частину Ввходит вільний і відкритий цілодобово з боку станції метро "Університет" та вул. Вєтрова.

Наукова частина закрита для вільного відвідування. Побачити колекції рослин можливе лише у супроводі екскурсовода. У холодну пору року екскурсії проводяться тільки в оранжереях, в тепле - і по ділянках відкритого грунту. Загальна тривалість екскурсії становить близько 45 хвилин.

Графік екскурсій:
Щоденно (крім п'ятниці) о 10.00, 13.00 і 15.00.
Понеділок, середа, субота та неділя - відвідування тропічної або субтропічної оранжерей.
Вівторок і четвер - відвідування кактусовій оранжереї, або тропічної, або субтропічній оранжерей (група відвідувачів кактусовій оранжереї - не більш 15 осіб).

Для проведення групових екскурсій обов'язково необхідне попереднє замовлення.