Музей і сад Ван Бюрен (Museum and Gardens Van Buuren)

Місцезнаходження: Бельгія, Брюссель

Давід Ван Бюрен народився в Гауді (Південна Голландія) в 1886 р., в юності мріяв стати художником, потім почав вчитися в місцевій академії на архітектора. У підсумку, вирішивши стати фінансистом, здобув освіту в Амстердамі і в 1909 р. перебрався до Брюсселя, де почав свою кар'єру в приватному банку "Кассель". У 1922 р. він одружився на Алісі Пьєтт, уродженці Антверпена, з якою вони щасливо прожили у шлюбі більше 30 років. У 1937 р. Ван Бюрен покинув банк і став незалежним фінансистом, назавжди залишившись у душі творчою людиною.

Покупка ділянки землі в 12 акрів на вулиці Еррера в Укклі поклала початок будівництву будинку за планом самого Давіда. За допомогою племінника Йохана Франко, який був професійним архітектором, дизайнера Андре Домина та архітектора Марселя Женевре, до 1928 р. був закінчений будинок з червоної глиняної цегли, з асиметричним фасадом, карнизами, фронтонами, критими покрівлями. Якщо зовнішня підкреслена стриманість будівлі говорить про Амстердамську архітектурну школу, то приголомшливий інтер'єр – про стиль Ар Деко, що зароджується в ті роки. У ньому немає нічого випадкового, у всьому сувора закономірність, етнічні геометричні візерунки, розкішні речі, дорогі матеріали (у Давіда була пристрасть до дорогих порід дерева). В інтер'єрі присутні меблі бельгійського червонодеревника Йозефа Вінантса, французького декоратора Доменіка, над деталями інтер'єру і малюнками килимів працювали голландський дизайнер Яап Гіддлінг і знаменитий французький дизайнер Моріс Дюфрен. Основна частина меблів виконана відомою майстернею "Домен і Женеврієр" в єдиному екземплярі, за ескізами Домінік і самого Давіда Ван Бюрена.


Срібло з монограмою сім'ї Ван Бюрен виконано за ескізом Філіпа Волферса, столові прилади якого під назвою "Мона Ліза" демонструються в їдальні, як і Дельфтський фарфор XVII століття і англійський фарфор XVIII століття. У музичному салоні стоїть рояль, створений Лейпцігським майстром Юліусом Блютнером і раніше належав французькому композитору-імпресіоністу Еріку Саті (друга Равеля й Дебюссі).

Будинок і сад були місцем, де з 1929 по 1960 роки, крім знаменитостей, збиралася вища аристократія. У салоні Алісі Пьєтт допомагала влаштовувати концерти королева Єлизавета Бельгійська. У цих стінах побувало багато інших знаменитостей: французький художник Рауль Дюфі, бельгійський художник Рене Магрітт, прем'єр-міністр Ізраїлю Бен Гуріон, французький поет Жак Превер.

Назавжди зберігши пристрасть до мистецтва, займаючись мистецтвознавчими дослідженнями, Давід Ван Бюрен зібрав чудову колекцію бельгійського та французького живопису (Анрі Фатен-Латура, Кіс ван Донген, Поль Сіньяк, Густав ван де Вьостен, Джеймс Енсор, Г. де Смет, Геркулес Зегерс – вчитель Рембрандта та ін.) і скульптури (Густав ван Вьостен, Жорж Мінн). Перлина його колекції – написана маслом по дубовій дошці знаменита картина "Падіння Ікара", авторство якої приписується самому Пітеру Брейгелю Старшому. Є рідкісний і прекрасний, виконаний вугіллям і аквареллю начерк, підписаний Вінсентом Ван Гогом (можливо, єдиний етюд для знаменитої картини "Їдці картоплі"), а також незакінчений твір фламандського художника Ріка Вутерса – данина поваги своєму другові Полю Сезанну.
Давід Ван Бюрен завжди був творчою людиною, що приховує свою одержимість художника під суворою зовнішністю бізнесмена. У вільний час, віддаляючись в маленьку студію, він брав у руки пензель і палітру. Цікаво порівняти автопортрет, виконаний Давідом з портретом роботи його друга – художника Густава Ван Вьостена, написаним в 1935 р. Обидва портрета висять над вікном, навпроти вхідних дверей в студію. Ван Бюрен зобразив себе молодим і бородатим художником, в класичній позі живописця за роботою. На портреті пензля Ван Вьостена (виконаним на прохання Ван Бюрена), нас зустрічає відсторонений погляд банкіра, що знаходиться на вершині кар'єри. У цей образ Давіда художник вклав свою душу і показав свою самотність. Вийшла сувора статична композиція відстороненості від мирської суєти, а відсутність заднього плану завершила холодність створеного образу.

Ван Бюрен виступав справжнім покровителем мистецтв і щедрим благодійником. Він подарував роботу Пітера Хейса Музею витончених мистецтв Брюсселя, кілька робіт Константа Пермеке – Музею сучасного мистецтва. Він брав участь у створенні спеціальних лабораторій для дослідження живопису та проведення експертиз в бельгійських музеях.
 
Сад музею складається з розарію в стилі Ар Деко, живописного саду в англійському стилі, лабіринту і Саду серця.

Мальовничий англійський сад і розарій були розбиті за кілька років до закінчення будівництва будинку за проектом ландшафтного дизайнера Жуля Буйссенса (який згодом став автором парків Міжнародної виставки в Брюсселі в 1935 р.). Сад знаходиться в дивовижній гармонії з будинком, тому що вони задумані, як взаємодоповнюючі один одного і відповідають одним цілям. Елвіс Преслі співав у цьому саду, законодавець моди Крістіан Діор влаштовував тут покази своїх колекцій. Для ландшафтного стилю Ар Деко характерні класичні геометричні форми, присутність незвичайних екзотичних рослин, наявність етнічних мотивів, вибір яскравої кольорової гами. Все це, в повній мірі, присутнє в ландшафті. Розарій строгої геометричної форми з яскраво-рожевими, помаранчевими, червоними бутонами. В саду ледь вловимі етнічні японські мотиви. Це невеликий, затягнутий ряскою ставок, серед каменів і багаторічників. Ростуть у саду японські клени (клен дланеподібний віяловий) і дике лимонне дерево (понцірус  трьохлисточковий), дика китайська яблуня, характерні для японського саду форми сосен (Сосна гірська "mugus", сосна скручена "compacta"), ялина звичайна "Repens", посаджені відповідно до традицій японського ландшафту.

Після смерті чоловіка, в 1955 р., саме сад стає для Аліси Пьєтт головною пристрастю. Вона завжди любила яскраві фарби квітів, пишне оздоблення екзотичних рослин. За життя Давіда сад закінчувався відразу біля стін альтанки. Тінистий корт за нею був пізніше перетворений на галявину. Покупка ділянки колишнього фруктового саду дозволила Алісі розширити територію навколо будинку.
Запрошений ландшафтний дизайнер Рене Пеше в 1968 р. на площі в 1000 кв.м. створив лабіринт довжиною більше 500 м. (за умови руху відвідувача в правильному напрямку). Для цього з Голландії доставили 1300 тисових дерев і ліванський кедр, який зайняв своє почесне місце в лабіринті (навколо дерева встановлена кругова лавка – місце відпочинку заплутавшого підкорювача лабіринтів). Лабіринт був не простий, а тематичний – "Лабіринт пісні піснею" (сьогодні його б назвали концептуальним). На тему створення світу дизайнера надихнула відома картина "Падіння Ікара" – головний твір в колекції Ван Бюрена. Відома поема царя Соломона про кохання "Пісня піснею" стала сюжетом для восьми внутрішніх майданчиків лабіринту з комбінованою науковістю, прикрашених скульптурами роботи Андре Віллеквета. Кожна зі скульптур присвячена рядку величного біблійного тексту Соломона (автор цих рядків витратив чимало часу і сил, щоб дістатися до цих скульптур по лабіринту, тому пролізти безпосередньо крізь "живі" стіни лабіринту неможливо – вони укріплені внутрішнім металевим каркасом. Тепер ці скульптури надані вашій увазі). Лабіринт був відкритий 13 жовтня 1968 року в присутності посла Ізраїлю.
За планом Рене Пеше був створений задуманий Алісою в пам'ять про чоловіка Сад серця. Це потаємний сад розміром всього 50 кв.м., захований серед високих живих огорож з тису. Він був створений до п'ятнадцятої річниці з дня смерті Давіда (1970 р.) і складається з дванадцяти маленьких сердець зі стриженого самшиту, в які висаджуються яскраво-червоні однорічні квіти. Це чарівний відокремлений куточок для спогадів і роздумів вже немолодої жінки про прожиті роки і кохану людину. Аліса вже тоді вирішила створити в садибі музей і знала, що він разом із садом стане надбанням громадськості. І цей мініатюрний романтичний сад – подарунок усім нам від Аліси і Давіда Ван Бюрен.

З 1973 р. будинок-музей Давіда та Аліси Ван Бюрен, твори мистецтва, а також прилеглі до будинку сади музею, належать громадському фонду "Товариство друзів Давіда та Аліси Ван Бюрен", який був заснований самою пані Ван Бюрен в 1970 р.

Життя продовжується і в 1991 р. була заснована премія Ван Бюрен в галузі скульптури. У різних частинах саду постійно експонуються скульптури відомих майстрів (наприклад, є кілька робіт відомого бельгійського скульптора румунського походження Іделя Іаншевелічі), на відкритих галявинах проходять тимчасові скульптурні виставки молодих авторів. Існуючі сьогодні традиції цієї садиби, все триваюча її історія – гідна пам'ять колишнім власникам цього прекрасного маєтку.

The David and Alice van Buuren Museum,
Avenue Leo Errera 41, 1180 Uccle, Brussels, Belgium.
Тел.: 0032 2 343 48 51, факс: 0032 2 347 66 89
Сад відкритий для відвідування щоденно крім вівторка - з 14.00 до 17.30.

Оф.сайт http://museumvanbuuren.be/