Печіночниця (Hepatica)

Печіночницю безумовно можна віднести до вищого розряду серед дикорослих декоративних багаторічних трав'янистих рослин. 

За пишності цвітіння їм немає рівних. Красиві вони і як одиночні рослини, а в масі можуть створювати гігантські квітучі килими, які залишаються в пам'яті як скороминущий сон. Слід пам'ятати, що прекрасні вони тільки в пору цвітіння, а потім на протязі всього сезону вони залишаються з малопомітними, хоча і з досить гарними листами.

До роду належить приблизно близько 6 видів, поширених в Північних районах Євроазії та в Північній Америці. У природі всі вони лісові рослини і частіше ростуть в змішаних лісах на кілька більш зволожених місцях з розрідженим трав'яним покривом і з перевагою ялини в складі хвойних порід. 

Листя в густій розетці, 3-5 лопатеве, опушене знизу. На початку розвитку червоно-фіолетового відтінку, доросле темно-зелене, щільне шкірясте. Тримається весь сезон не втрачаючи декоративності, у деяких видів листя перезимовує зеленими.

Квітки досить численні, поодинокі на шовковисто волосяному квітконосі. Рослина під час цвітіння досягає 10-20 см висоти. Всі види печіночниці високо-декоративні рослини. У культурі частіше поширені дикі форми, але садові не менше цікаві, дуже витончені і цілком придатні для створення природних композицій. У нашій середній смузі дико зустрічається тільки 1 вид Печіночниці благородної (Hepatica nobilis). 

Дика форма має дуже рідкісну в природі колірну гамму ніжно блакитно-синюваті квітки, хоча в природі зрідка зустрічаються форми з білими, рожевими і проміжними квітками. З садових доступних нам форм найбільш цікаві махрові з рожевими або темно-синіми квітками. Рожева форма має також надзвичайно приємний рідкісний яскраво насичений рожевий відтінок. Садові форми дуже пишні під час цвітіння. Цвітуть печіночниці досить рано навесні зазвичай в кінці квітня, через кілька днів після танення снігу.

 
Цвітіння досить тривале до 10-15 днів. Під час всього терміну цвітіння квітки залишаються повністю відкритими. Квітки диких форм мають від 6 до 10 пелюсток. У махрових форм пелюстки численні, а окрема квітка нагадує мініатюрну троянду. Дикі форми розмножуються насінням, які не завжди добре зав'язуються, а проростання їх може тривати в плині декількох років. Садові форми не утворюють насіння. З віком рослина формує вкорочене кореневище з кількома точками росту і пучкуватими тонкими коренями. Для розмноження це кореневище можна ділити на шматочки з 2-3 бруньками. Дуже дрібний поділ краще вкорінювати в парнику, а решту на грядці. Після пересадки треба добре полити і притінити. Ділення краще проводити в період спокою рослини, приблизно в липні. До осені нові рослини добре вкорінюються, а на наступний рік як правило зацвітають. Дикі форми в цілому недовговічні, вимагають більш специфічних умов - більш вологого і більш родючого ґрунту.

Садові форми дуже довговічні, добре живуть як в тіні так і на сонці, як на сухих так і на порівняно вологих місцях. Добре наростає і легко ділиться махрова форма з рожевими квітками, форми з синіми махровими квітками розростаються слабше і їх важче розділити на частини. Дикі форми в умовах культури для збереження бажано ділити на 3-4 рік, тоді як садові форми можуть жити без ділення досить довго. 

Серед диких видів у культурі особливо в Західній Європі поширена Печіночниця трансильванська (H. transilvasnica), родом з Румунських Карпат. Цей вид на відміну від нашої печіночниці має більші квітки з великим числом пелюсток і більш опушене велике листя, кожна лопать яких забезпечена 3 крупними зубцями. Виносить більш сильне затінення і більш стійка в культурі. Від схрещування трансильванської та благородної печіночниці отриманий сорт, відомий як Печіночниця середня (H. media). 

Дуже витончена Печіночниця азіатська, що виростає в гірських лісах Далекого Сходу. Вона має нечисленні чисто білі квітки, досить стійка в культурі. Наростає досить повільно, ділять її не раніше, ніж через 5 років. На відміну від інших видів її листя на зиму відмирають, а нові листи розвиваються тільки після цвітіння. Насіння в умовах культури вона не дає. 

Місце для посадки печіночниці, особливо для диких форм, треба підготувати заздалегідь. В ямку розміром в ширину і глибину багнета треба внести бурого торфу з напівперепрілою ялиновою хвоєю, так як  печіночниці вимагають кислого ґрунту. Найкраще печіночниці ростуть під пологом дерев як листяних так і хвойних.

На відкритих місцях термін цвітіння скорочується. В цілому ж печіночниці досить легко переносять засуху. Печіночниці можна вирощувати в композиціях з раньо весняними квытучими рослинами, в тіньових садах, або для створення великих квітучих килимів.

Джерело http://www.landart.hidden/