Айва японська росте і у нас

Айву японську, або хеномелес, використовують і для отримання плодів, і для декоративного озеленення. Чагарник особливо добре виглядає на садовій ділянці в період цвітіння, коли його пагони буквально всипані десятками великих яскраво-червоних квіток.

Айва японська невимоглива до умов зростання, але багаті гумусом родючі грунти для неї підходять найкраще. Однак чагарник цей може рости і на досить бідних грунтах і навіть за браку вологи. Мабуть, єдина обов'язкова умова для нормального існування рослини – достатня кількість світла.

Хеномелес – рослина – довгожитель. На одному місці кущ може розвиватися і давати стабільні врожаї близько сотні років. Розмножують його посівом насіння, зеленим живцюванням, відводками та діленням куща.

У садових композиціях хеномелес вдало поєднується з форзиціями, низькими мигдалями, вересами, таволгами, магоніями, можливі й будь-які інші варіанти на ваш смак.

Для нормального росту і розвитку рослин, повноцінного цвітіння і отримання стабільних та високих врожаїв необхідно дотримуватися агротехніки.

Сонячні та відкриті місця – найбільш відповідні для хеномелесу. Проте слід враховувати і те, що зимостійкість хеномелесу середня – в морозні зими кінці однорічних пагонів можуть підмерзнути. Тому перевагу слід віддавати тим ділянкам саду, де в зимовий період накопичується достатньо снігу, який врятує чагарник навіть від критичної температури -35-37°С.

Рослина чудово відчуває себе на різних грунтах, за винятком хіба що грунтів з сильно вираженою лужною реакцією. Ідеальними ж для хеномелесу вважаються легкі, добре зволожені грунти з високим вмістом органічних речовин і слабо-кислим середовищем. В інших грунтових умовах необхідне щорічне внесення органічних та мінеральних добрив.

Для посадки на постійне місце краще брати тільки дворічні саджанці хеномелесу і садити їх рано навесні, обов'язково до розпускання бруньок на рослині. Відстань між рослинами залежить від призначення посадок. Наприклад, для живої огорожі не повинна перевищувати 1 м, а для плодових насаджень вона має бути не менше 1,5 м. При посадці важливо не занадто заглиблювати кореневу шийку, вона повинна залишатися на рівні грунту.

Догляд за хеномелесом полягає в підживленнях, поливах, мульчуванні, розпушуванні грунту, обрізки та укритті рослин на зиму. Підживлювати кущі потрібно досить часто – не менше ніж трьох разів за сезон. Навесні врозкид навколо рослини розсипають азотні добрива, після цвітіння і збирання врожаю вносять фосфорні та калійні. Поливати насадження можна приблизно раз на місяць, а ось рихлити грунт потрібно часто, причому поєднуючи з прополкою бур'янів.

Грунт навколо кущів мульчують торфом, тирсою, корою, укладаючи їх шаром 3-5 см.

Обрізають айву японську не частіше ніж раз на п'ять років, роблять це зазвичай влітку, після цвітіння, видаляючи слаборозвинені, сухі, поламані та старі гілки.

При розмноженні насінням кращі результати дає осінній посів. У цьому випадку насіння беруть з тільки що дозрілих плодів. Щоб насіння добре і дружно зійшло при весняному посіві, необхідна стратифікація. Насіння два місяці витримують у вологому піску при температурі 0-3 °С. На 1 пог. м зазвичай висівають 4-5 г насіння. Сходи бувають рясні, і на другий рік життя рослини вже придатні для пересадки на постійне місце.

Вегетативне розмноження сприяє збереженню культурних ознак рослин. Кращий спосіб – зелене живцювання. У червні нарізають неодерев’янілі пагони (довжина черешка 10-12 см) і висаджують їх у теплицю зі спеціально підібраним почвогрунтом (торф, земля та пісок). Живці повинні перебувати в умовах штучного туману (частий полив – сім-вісім разів на день; вода, випаровуючись, створює підвищену вологість повітря – туман).

Зелені живці хеномелесу досить добре вкоріняються, і вже восени (кінець вересня- початок жовтня) виходить придатний для висадки посадковий матеріал.

Розмноження відводками – досить старий та надійний спосіб, що дозволяє отримати посадковий матеріал непоганої якості при мінімальних витратах. Спосіб розмноження хеномелесу кореневими паростками менш ефективний, оскільки для отримання хорошого посадкового матеріалу необхідно мати кілька десятків рослин.

Щеплення черешком, мабуть, найшвидший спосіб розмноження хеномелесу. Він полягає в щепленні черешка з двома-трьома бруньками на підщепу, в якості якого можуть бути використані груша, горобина, ірга та глід. Щеплені живці швидко рушають у ріст, нерідко перше цвітіння спостерігається вже в рік щеплення.

Літнє окулірування – ще один вид вегетативного розмноження, при якому щепити не черешок, а вічко (бруньку). За допомогою окулірування можна отримати і штамбові форми хеномелесу, для цього вічко прищеплюють на висоті 1-1,5 м.