Клематиси – докладний опис

Друга назва, часто вживана – ломиніс. Сімейство жовтецевих. Рід клематис об'єднує види різних життєвих форм: деревоподібні в’юнкі (до 10 метрів заввишки); чагарники з прямостоячими пагонами (до 1,5 метрів); трав'янисті рослини висотою від 0,4 і вище 1 метра. Більшість видів рясно й тривало цвіте з весни до настання холодів. Квіти чашоподібні, розкриті, кувшинчаті, дзвонові, пониклі. Існують форми з махровими і ароматними квітами. Забарвлення квітконосів також дуже різноманітне: білі, білі з переливами, сині, фіолетові, червоні – різних відтінків, жовті, рожеві, чорнильні і т.д. Дуже декоративні у більшості видів і насіннєві коробочки – вони мають витягнуті пушинки, які чудово виглядають в будь-який час року. Виходячи з цього, обрізку робимо вже навесні, щоб не губилася декоративність куща.

Клематиси – світлолюбні, вологолюбні рослини. Краще ростуть на пухких, багатих нейтральних або лужних грунтах, в захищених від вітру сонячних місцях. Головною умовою в нашому регіоні має бути одне: над кущем клематису або перед ним з сонячної сторони має рости невисока рослина, яке зможе прикрити корінь від палючого літнього сонця, створить тінь і врятує клематис, збереже вологу.

Посадка

Найчастіше саджемо рано навесні. У посадкову ямку вносимо: перегній, перепрілий гній або компост. Використовуємо також м'ясо-кісткове борошно і вносимо його два рази на сезон: під дорослі кущі по 2 столові ложки – під молоді по одній десертній. Використовуємо також при посадці деревну золу. У разі, якщо на ділянці кислий грунт застосовуємо 50 г гашеного вапна. На дно посадкової ями обов'язково укладаємо дренаж 5-10 см. Клематис боїться застою вологи на коренях. У центрі посадкової ямки робимо горбок і всі корінці клематису, як щупальця павучка рівномірно розподіляємо обхоплюючи ними горбок. Грунт ущільнюємо. Глибина посадки: молоді рослини садимо на 10-12 см, а дорослі – 12-15 см. У нас є свій секрет: навіть при купівлі нових саджанців не поспішаємо отримати цвітіння. При посадці, ущільнивши грунт навколо корінця пагон або ствол не підв'язують відразу, а укладають колечком навколо основного кореня, але вище нього на 5-8 см, майже під поверхнею. Навіщо я це робиться? Та вже на наступний рік зможете трохи розрити посадкову ямку і отримати мінімум два-три кущі заміщення.

Декоративність клематисів залежить від правильної обрізки. Клематис групи Жакмана, шерстистого і фіолетового добре цвітуть на пагонах поточного року. Наше завдання в цьому випадку пагони зрізати майже до рівня землі. Клематиси інших груп – квітучого і розлогого, краще цвітуть на пагонах минулого року. Їх пагони необхідно знімати з пергол, обв'язувати і класти до землі, вкриваючи грунтом і листям, торфом або агроволокном.

Догляд

Догляд за клематисами полягає в регулярному глибокому поливі і підживленні на протязі всього вегетаційного періоду. Так з весни до осені проводимо не менше 5 підживлень клематисів. Що використовуємо: дуже любимо застосовувати сухий гумат (розводимо у воді до кольору красивого чаю) робимо розчин завжди свіжий, терофлекс більше застосовуємо як листове підживлення і робимо разом з Локком, використовуємо також інші препарати: Вуксал і Нутріван, Ініціатор. Знову звертаю вашу увагу на те, що клематиси в нашому регіоні страждають від перегріву грунту – мульчируйте, прикривайте їх кореневу систему. Орієнтовно клематиси обрізаємо в ті ж терміни, що і троянди. Краще, якщо навесні будете проводити обрізку до набрякання й розпускання бруньок, менше буде боліти кущ. Вирізаємо слабкі та пошкоджені пагони, не даємо сильного навантаження на молоді та пересаджені рослини.

Розмноження

Клематис можна розмножувати насінням, відводками, поділом куща, зеленими і здеревілими черешками. Через зайнятість і брак часу ми використовуємо тільки розмноження відводками. Рано навесні, частину пагонів акуратно зв'язуємо через 30-40 см, і відводжу вбік, укладаючи біля куща або навколо нього. Прикріплюю до землі заздалегідь заготовленими шпильками з рівних стовбурів винограду, чубуків смородини і т.д. Присипаю гілки горбком листової землі або торфу (дві бруньки на поверхні, а дві присипані) і так вздовж усього стовбура. В зиму ці пагони ретельно вкриваємо агроволокном та листовою землею або торфом. Вже наступної весни можемо зробити поділ отриманих кущів і сильніші відсадити на постійне місце, а слабкі проживають так ще один рік. Насінням пробували отримати поросль, але труднощі виникають з часом. Насіння проростає від одного до трьох місяців, нам здається відводки більш швидкий і практичний спосіб. Зелене живцювання також пробували, рослини ріжемо, залишаючи всього по одній парній бруньці, ставимо в укорінювач, а потім під банки або споруджуємо невелику тепличку і створюємо вологий клімат. І що виходить, в липні-то живці й запарюються. Тому пішли і від цього методу. Клематиси, які росли на одному місці 4-5 років, мають хорошу кореневу систему і достатній приріст. Дуже часто викопуємо такі кущі та ділимо. Коріння при такому розподілі досить сильні, на новому місці кущі добре приживаються і цвітуть з першого року після пересадки.

Хвороби та шкідники

Мучниста роса і в'янення. Їх викликають гриби. Обробку слід проводити в травні. У червні подбайте і обробіть профілактично проти кліщу, бо з настанням спеки він часто вражає рослини. Мучнистий червець потребує провести обробку у вересні-жовтні. Іноді після періоду дощів спостерігали появу в загущених місцях саду і на клематисах слимаків та равликів – збираємо їх вручну, розкладаємо вологі ганчірочки і старі мокрі газети на доріжках, а вранці – збираємо (слимаки скупчуються під ними).

Буває, що купили кущ клематису, посадили, нібито прижився, а потім пропав. Не поспішайте його викопувати. Були випадки, коли рослина давала поросль навіть на другий рік. Нові пагони йшли від сплячих бруньок на корені. Сад у нас посаджений густо і часто, подумавши, що рослина загинула  поруч садимо іншу, дивись, а перша то й не загинула зовсім.

Укриття в зиму

Вже багато років використовуємо торф. Для цього постійно поповнюємо його запаси. Давно пішли від бабусиного методу вкривати старими відрами без дна. Найбільше любимо картонні коробки або пластмасові ящики. Картонні коробки використовуємо і рано навесні, прикриваючи коріння пересаджених рослин, від палючих променів і ставимо, навколо рослин в зиму, а всередину насипаємо торф. Ящики беремо тільки щільні, щоб були міцніші. Холоди у нас наступають в основному з січня і на два місяці ящика вистачає, він не розкисає остаточно. Та зовсім забули відзначити, ящик повинен бути без дна. Ми його або відриваємо, якщо рослина маленька або піднімаємо боки і скріплюємо дротиком, збільшуючи висоту. Використовуємо також і пластмасові ящики. Вони служать кілька років, бо при сильних морозах перемерзають і розсипаються після другого року, а ціна 10 гривень – не дуже практично. Зверху ящик вкриваємо агроволокном у два-три шари, а перед тим як встановлюємо ящик, рослину прикриваємо перепрілим листям, хвоєю або торфом. Зазвичай таким способом прикриваємо гортензії.

Як бачите, особливих складнощів у вирощуванні немає. Радимо вам придбати такого чудового вихованця і він буде прикрасою в саду, у дворі, на дитячому майданчику, та скрізь. Найбільший період відсутності квітконосів – близько одного місяця (зазвичай це липень). Коли спека трохи спаде – клематиси знову дарують пишність фарб своїх квітів і радують оточуючих, до самих холодів.  

http://www.galina-sad.com