Останній і найбільший в Європі незайманий осередок дикої природи при сприянні українських чиновників взявся вбити австрійський мільярдер Джеральд Швайгховер, власник надпотужної деревообробної компанії HOLZINDUSRIT SCHWEIGHOFER, значна частина мережі лісопилень якого працює за рахунок лісу румунських Карпат і українських «дров». 

Як повідомляє Фонд WWF Румунії, який відслідковує заготівлю незаконної деревини в Карпатах, висновки з цього моніторингу вкрай сумні: за 6-8 років в гірському масиві сусідньої держави може не залишитись й сліду від комерційної деревини. 

Натомість, черговий деревообробний монстр капіталіста може постати в карпатському місті Коломия, що на Івано-Франківщині. Власне, він вже постає. 

«В українські Карпати заходить цинічний австрійський мільярдер-деревообробник Джеральд Швайгховер!», — ще не так давно рябіли заголовками такого змісту прикарпатські ЗМІ. На околиці Коломиї ним викуплена ділянка в 30 га, підводиться залізниця. Монстр буде щороку «ковтати» 1,2 млн. м. куб. кращого карпатського лісу. Це стільки сировини, скільки перетинало українсько-румунський кордон до прийняття мораторію на вивезення деревини. 

Швайгховер прагне сам бути господарем в Карпатах. Він просить в українського уряду змін в законодавстві Мінприроди і концесії лісів на 50 років. Відразу закрадається нехороша думка: а чи, бува, не було затіяне Кабміном України просування так званої «концесії» заради успішного бізнесу австрійця? Обіцяє садити ліс, але в Румунії, де функціонують його 5 підприємств-гігантів, Карпати після його втручання з 2003 року мають вигляд пустелі Гобі. 

Швайгховеру до поставленої цілі залишилось зовсім мало. Перемовини з українським урядом тривають і немає сумніву, що вони для нього стануть результативними. У найближчі місяці. Є сподівання, що зв’язки власника деревообробного монстра, його тугий гаманець і розвинуті хапальні рефлекси українських хижаків-чиновників блискуче подолають ці незначні перешкоди.

Я мав розмову з румунською журналісткою з OCCRP (Проект з розслідування корупції і організованої злочинності), на предмет того, скільки тисяч гектарів молодих лісів шумлять на схилах румунських Карпат, висаджених австрійцем на місці 80 млн. м. куб. на загальну суму 5 млрд. євро, знищених впродовж 14 років. 

Ввічлива колега мене «заспокоїла»: жодного деревця. Власне, це й видно зі знятих документальних фільмів. Карпати – надбання світу, а не австрійця, українських міністрів і дрібних місцевих чиновників, але вони так не вважають. Створюючи загальний шумовий ефект, мер Коломиї Ігор Слюзар ось уже впродовж трьох років дотримується однієї «істини», незмінної, застиглої, як муха в шматку бурштину: «Я буду відстоювати можливості появи 500 робочих місць. Схему намалювала держава. Законодавство України малює схему – ніхто інший. Він (Швайгхофер) працює так, як дозволяє законодавство України“. 

І справді, схема проста, як граблі: 500 робочих місць в обмін на Карпати (Батьківщину)! Яскравий приклад, коли абсурд сильніший за здоровий глузд. Але продовжимо про сумні наслідки господарювання австрійця в лісах на схилах румунських Карпат. Це стане відповіддю на те, яка доля чекає Карпат українських.

Джеральд Швайгховер зі своїм бізнесом присутній в сусідній державі з 2003 року. “Упродовж 14 років «господарювання» в лісах Румунії він створив чимало проблем. Спочатку румуни сприйняли інвестицію з радістю: перемогла пропозиція на тисячі робочих місць, високі зарплати. Але вже за короткий період з таким гігантом не змогли конкурувати місцеві дрібні фірми і почали закриватися. 

Можливо, кілька тисяч людей і працевлаштовані в компанії, але через конкуренцію роботу втратили понад 60 тисяч працюючих у місцевому деревообробному бізнесі. У 15 містах Румунії пройшли акції протесту діяльності компанії», – розповідає румунський активіст. 

А директор WWF Румунії Магор Цибі зазначає, що велика компанія замість створення робочих місць, економічного зміцнення місцевих спільнот і прозорих надходжень до державного бюджету намагається максимізувати прибутки, ігноруючи сталий розвиток лісових екосистем, користуючись податковими пільгами, демпінгує ціни на нелегальну деревину. 

У Румунії вже чотирнадцять років систематично знищують ліси. Чи не тому румунський президент Клаус Йоханніс на початку 2016 року підписав закон, який прирівнюється до загрози національній безпеці незаконної рубки лісу і будь-яким іншим діям, які «загрожують водним, лісовим чи земельним ресурсам»?

На основі зібраних документів WWF Румунії подав скаргу щодо регулювання деревини в Європейському Союзі (EUTR) в Австрії, в якій йдеться про те, що WWF докладає неабияких зусиль для збереження останніх незайманих лісів в Карпатському регіоні. Фонд створив законодавство для досягнення цієї мети і захистив 25000 гектарів цих лісів статусом об'єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 

«Але зусиллями австрійського бізнесмена ці ліси можуть перетворитись на палети і будуть спалені в печах транснаціональних компаній», — каже головний виконавчий директор WWF Австрії Андреа Йоханідес. 

На сьогоднішній день в Коломиї завершений фундамент під будівництво лісопильні. Якщо правоохоронцям і активістам Румунії вдасться прогнати Швайгховера зі своєї держави, Коломия стане рятівним майданчиком для його бізнесу. Перемовини щодо концесії з Мінприроди України з цього приводу тривають, — заявив Джеральд Швайхговер. І тоді застогнуть реліктові ліси Карпат… Теорія Маркса спиралась на вартість праці, але вона давно спростована. 

На цей раз – австрійським капіталістом: природні ресурси сприяють формуванню вартості, хоч природа не примушує нас платити за надані «послуги». 

А тим часом, поки голова міста Коломия чекає новий завод і 500 обіцяних робочих місць, при цьому нагадуючи журналістам постулат того ж Карла Маркса, що «капіталізм аморальний», ешелони з українською деревиною під виглядом дров цілодобово перетинають кордон з Румунією. Станція їх кінцевого призначення — підприємства компанії Джеральда Швайхговера в місті Радауті, на якому переробляють 1 млн. м. куб. кругляку в рік. Румунські компанії ж, у свою чергу, купляють в своєї держави не сировину, а право доступу до лісу, де роблять з ним усе, що вважають за потрібне.

Незаконні рубки перетворюються в свого роду альтернативний режим лісокористування. Понад половину заготовленої деревини не потрапляє в офіційну статистику. У 2015 році Агентство дослідження навколишнього середовища США (ЕІА) надало чергові документи незаконного ведення бізнесу австрійської компанії в Румунії. 

«Швайгхофер» є однією з найбільших деревообробних компаній Європи і, на жаль, найбільшим драйвером незаконних рубок в Румунії». Уже впродовж двох років продовжується слідство над керівниками румунських компаній GVC, Alredia, Romsilva – постачальників незаконної деревини на підприємства Джеральда Швайхговера», — каже Алєксандер фон Бісмарк — директор Агентства. 

З кадру документального фільму «Рівно спиляний злочин», відзнятого румунськими журналістами, на мене дивиться високий, франтуватий, з сивиною на скронях, респектабельний чоловік, впевнений в своїх безкорисних підприємницьких зусиллях. Але він далеко не такий, яким хоче постати перед довірливими обивателями провінційного українського містечка. Якщо з його англосаксонських очей зірвати маску, то їх благопристойна зовнішність вводить в оману. 

«Насправді, це прагматична людина в найгіршому розумінні цього слова, яка прикривається завісою цинічної і лицемірної демагогії», — кажуть мої колеги з сусідньої держави, які давно і глибоко цікавляться австрійським мільярдером і його бізнесом Європі. 

Чи потрібні нам інвестиції і робочі місця ціною важких втрат? Чи доцільно з важких гармат стріляти по горобцях? Хто виграє від таких «інвестицій», які закулісні групи впливу? Чи не ті, хто має зиск від спільного ведення «бізнесу» з Кабміном України, Верховною Радою, профільним міністерством? Чи є гострою потреба працювати на бізнес австрійського «дяді»? 

Компанія HOLZINDUSTRIT SCHWEIGOFER – це фіаско української влади. Українські Карпати завжди великодушно нагороджували всіх радістю і здоров′ям, хто шанує неймовірну красу природних ландшафтів, чарівність хвойних лісів. Кожен куточок цих древніх гір радує своєю самобутністю і неповторністю. Загальна протяжність гірського масиву складає понад 1600 кілометрів. Карпати захоплюють територію України, Румунії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Сербії і Австрії. Карпати – мекка туристів усього світу. Карпати – надбання усієї цивілізації, а не купки знахабнілих магнатів. 

Не зайвим буде нагадати, що ліси Східних Карпат вже піддавались масштабному грабуванню ще на початку XX століття, яке продовжувалось у міжвоєнний період, коли Західна Україна була поділена між Польщею, Румунією і Чехословаччиною. Залізниця, по якій нині транспортують український ліс в Європу, була прокладена австро-угорським урядом майже 100 років тому. А у 1924 році британці заключили з поляками концесію, згідно якої впродовж 10 років з Західної України було вивезено 17 млн. м. куб. деревини.

Були знищені величезні лісові масиви, але за післявоєнні роки українські Карпати оправились. А сьогодні їх поспішають віддати в концесію тим же австрійцям свої – українці. Хіба може бути більша ганьба для торгашів своєю Батьківщиною!? 

Відомо, що навколо українських Карпат працюють сотні дрібних деревообробних підприємств. В цей бізнес втягнуті десятки чи сотні тисяч людей, за рахунок чого живуть їх сім′ї. Яка відмінність дрібного і середнього бізнесу від великого? Перші працюють на внутрішнє споживання, а останній — на експорт. Малий бізнес зацікавлений в доходах власного населення, а у великого споживач, головним чином, за кордоном. Всередині у нього робоча сила. Чим вона бідніша, тим за меншу плату буде працювати. Тим менші затрати на виробництво. І тим конкурентніша продукція монополій на зовнішньому ринку. Це принципова відмінність – непереборна і класова. На цьому й ґрунтується бізнес Джеральда Швайхговера. 

Чи не тому українська влада ревниво тримає курс на підгодівлю великого бізнесу за рахунок малого і середнього? В кінцевому результаті — за рахунок власного населення. А те «власне населення», яке втратить шматок хліба, не змігши конкурувати з австрійцем, виїде в Польщу чистити курники і збирати полуницю, в Італію — доглядати престарілих італійців чи клеїти в німців шпалери. Тобто, відбудеться обмін 500 робочих місць мільярдера на тисячі чи десятки тисяч тих, які сьогодні ще мають якусь роботу. Так чому ж влада України зачиняє двері до порятунку Карпат?!

Самі екологи не переможуть. Робота екологів в Україні в абсолютній більшості випадків – це тимчасовий компроміс між громадськістю, бізнесом і підкупленою ним владою. В умовах, коли влада під тиском крупних компаній здатна приймати будь-які угодні їм рішення чи закони, діяльність громадських організацій зводиться нанівець. 

На цій ноті в тексті про можливе сумне найближче майбутнє українських Карпат і загалом українського лісу можна було б поставити крапку зі знаком запитання, якби не ще сумніша інформація. Кілька тижнів тому у карпатському містечку Рахів, на базі Карпатського біосферного заповідника, у рамках Міжнародної науково-практичної конференції з нагоди десятиріччя включення букових пралісів України та Словаччини до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, відбулось засідання Спільного менеджмент-комітету українсько-словацько-німецького об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». 

Цей орган покликаний здійснювати координацію управління складовими частинами об’єкта, сприяти та спрямовувати діяльність національних керівних комітетів та груп. Цьогорічне засідання проходило під керівництвом Голови національної керівної групи Спільного менеджмент-комітету, заступника директора Карпатського біосферного заповідника, професора Федора Гамора. 

Він привернув увагу присутніх до того факту, що з нової редакції тексту Спільної декларації про наміри у зв’язку із розширенням об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, без відома української сторони, австрійські колеги вилучили пункт «3.6. Діяльність запланованого Міжнародного навчального науково-дослідного центру букових пралісів і сталого розвитку на базі Карпатського біосферного заповідника». «Департамент екомережі та природно-заповідного фонду Мінприроди України і я звернулись до австрійської сторони з проханням повернути цей пункт, але поки що пояснень з цього приводу не отримали», — сповістив український вчений. 

В процесі обговорення голова Державної служби охорони природи Словацької республіки Іван Коубек нагадав, що на попередньому засіданні менеджмент-комітету у Словаччині, прийнято рішення про те, що зміни до тексту Декларації, не можуть бути прийняті без згоди трьох країн-засновниць об’єкта. У свою чергу голова Міжнародного фонду Міхаеля Зуккова Ганнес Кнапп запропонував підтримати пропозицію щодо відновлення пункту 3.6. в тексті нової редакції Спільної Декларації. Вирішено, запропонувати Австрії, як країні, що здійснює координацію підготовки та узгодження нової редакції Спільної декларації про наміри, відновити у тексті вищезгаданий пункт. 

Навіщо я зупинився на цій невеселій інформації? Існує підозра, чи нехороші асоціації: а чи немає в цьому самоуправному «господарюванні» над документом ЮНЕСКО сліду австрійського мільярдера? Чи не він просунув сюди свої щупальця і чи не намагався накинути зашморг на шию Карпатського біосферного заповідника (букових пралісів)? З тим, звичайно, щоб в подальшому вивести його з-під опіки ЮНЕСКО і перетворити в дрова? 

Запитання не риторичне. Сильним світу цього усе під силу. Але ліс належить не їм. Він належить народу тієї держави, на території якої росте. Ліс – не тема зовнішньополітичних дискусій чи підпільного торгу з іноземними мільярдерами. Сьогодні він перед дуже обмеженим вибором: між поганим і жахливим. «Елітні» зрадники держави, які живуть в іншій реальності, націлились на нові розчленування лісової галузі під свої «князівства». Чи не захлинуться?!