Однак популярність парклетів викликає все більше незадоволення водіїв, адже зазвичай парклети встановлюються на місці одного або кількох автомобільних паркомісць на узбіччі вулиці.

Міська програма перетворення частини зони стоянок в міні-оазиси стартувала п'ять років тому. Оскільки піше або велосипедне переміщення по місту через ж крутизни вулиць вимагає частого перепочинку, парклети чудово справляються з цим завданням. При цьому основними ініціаторами встановлення парклетів виступають власники невеликих кафе, ресторанчиків, піцерій та інших подібних закладів.

Відвідувачі парклетів зовсім не зобов'язані робити замовлення в цих точках і навіть вправі приносити свої власні продукти та напої. Парклети також відкриті і в той час, коли самі заклади закриті. За законом, парклет — це публічне місце, доступ до якого відкритий усім, завжди, безкоштовно і без обмежень.

Втім, одне обмеження є: курити на парклетах заборонено.

Зазвичай парклети оснащені декількома місцями для сидіння. Інколи тут встановлюють столики. Для оздоблення такий місць відпочинку використовують багато дерев’яних елементів, а також зелені. А деякі власники кав’ярень навіть встановлюють миски з прохолодною водою для собак.

Загалом, у Сан-Франциско можна нарахувати більше 50 парклетів, і ще близько 25 знаходяться на стадії проектування та будівництва.

Звичайно, навіть парклети викликають деякі незручності. Приміром, пізно ввечері тут можуть збиратися галасливі компанії. Проте в цілому програма їх установки вважається успішною.
Парклети дозволяють внести елемент ландшафтної і архітектурної різноманітності в досить монотонні лінії вулиць міста. Парклети дають можливість художнього самовираження молоді — причому в доступній архітектурній формі. Вони полегшують пішу доступність багатьох районів, підвищуючи тим самим оборот роздрібної торгівлі.