Днями Верховна Рада затвердила законопроект «Про державну підтримку сільського господарства України». Закон спрямований на здійснення державної підтримки не тільки великих, але середніх і дрібних сільськогосподарських товаровиробників.

Заступник міністра АПК Володимир Лапа заявив, що пріоритетним завданням Мінагропроду у 2015 році стане підтримка дрібного і середнього бізнесу. Це дасть поштовх до розвитку сільських територій, які впродовж незалежності, відверто кажучи, прийшли в катастрофічний занепад.

Поки вітчизняні влади нарешті звернули увагу на дрібний і середній бізнес, в Європі фермерство давно стало домінуючим двигуном АПК. Уряд ЄС виділяє колосальні кошти на державну підтримку сільгоспвиробників. Так як же виглядає європейське фермерство?



Приблизно 80% сільськогосподарських підприємств — сімейні ферми, що стали основою, на якій була побудована єдина сільськогосподарська політика в Європі. Вони як і раніше залишаються надійним генератором конкурентоспроможності, розвитку галузі, створення робочих місць, динамічної і стійкої економіки сільських районів.

Система державної підтримки малих та середніх сільгоспвиробників в Європі почала формуватися ще півстоліття тому і була спрямована на усунення бюрократичних перешкод для бізнесу. Сьогодні субсидування сільського господарства ЄС — сама витратна стаття бюджету, яка становить приблизно 40%.

Метою впровадження єдиної сільськогосподарської політики було підвищення продуктивності аграрної галузі. Ці заходи були покликані забезпечити гідний рівень життя для сільськогосподарського співтовариства, стабілізувати ринки, а також гарантувати безпеку поставок продуктів за доступними цінами, що по суті і вдалося реалізувати.

На сьогоднішній день малий та середній бізнес у Європі являє собою середній клас, який став міцною основою для стабільного розвитку економіки. Сільське господарство складає 10% від загального обсягу ВВП Європейського Союзу, займає більшу частину площ і стимулює розвиток сільських територій.



Фермерство забезпечує населення якісними продуктами і, таким чином, стає ключем до європейської продовольчої незалежності. У Євросоюзі налічується понад 20 мільйонів підприємств малого та середнього бізнесу, які дають більше половини загального обороту і доданої вартості. Число зайнятого населення в малому бізнесі Європи становить близько 70%, чисельно скорочуючи рівень безробіття.

До кризових умов європейський малий бізнес адаптувався найбільш ефективно, маючи можливість маневрувати на ринку. Малі підприємства досить оперативно стали займати ніші, які нецікаві великим підприємствам. Це значною мірою допомагає європейським країнам долати економічний спад.

Наприклад, сільське господарство Німеччини здебільшого базується на дрібних сімейних фермах, які практично повністю забезпечують внутрішній ринок продовольством, враховуючи відносно низьку частку витрат.

Для поліпшення системи постачання населення свіжими продуктами, навколо великих міст були збудовані приміські фермерські пояси, які дозволяють сільгоспвиробникам швидко збувати свою продукцію в містах.

Збільшення продуктивності аграрного виробництва здійснюється шляхом впровадження нових технологій і здійснюється за участю раціональної політики держави. У Німеччині існує цілий пакет заходів державної підтримки фермерства навіть в умовах можливої кризи.



Грамотно вибудувана модель ведення дрібного бізнесу вивела ефективність сільськогосподарського виробництва на рівень набагато вище середнього по ЄС. Німеччина займає друге місце після Франції за обсягом виробництва продукції тваринництва, виробництво молока же займає лідируючі позиції.

Нідерланди по праву можуть називатися еталоном стандартів якості сільськогосподарського виробництва Європейського Союзу. Враховуючи відносно маленьку територію Голландії, в країні переважають невеликі фермерські господарства.

Голландцям вдалося збільшити продуктивність і якість сільгосппродукції, поступово використовуючи все менше ресурсів. Важливу роль у сталому розвитку галузі відіграло й саме ставлення голландських фермерів до роботи. Вони стали все більше фокусуватися на оптимізації виробництва.

Запорукою успіху такої системи стало активне впровадження наукових технологій в аграрний бізнес і, знову таки ж, ведення грамотної аграрної політики держави. Програми державної підтримки фермерів, впровадження передових досліджень і системи контролю якості та безпеки продукції в Нідерландах працюють як годинник.

Політика уряду в галузі спрямована на відновлення природних ресурсів і стимулювання виробництва біопродукції. За останні роки Нідерланди заслужено стали провідним світовим виробником сільськогосподарської продукції, займаючи лідируюче місце експортера після США.



Уряд Франції так само активно підтримує розвиток невеликих фермерських господарств, які мають велику цінність з точки зору працевлаштування, сталого використання природних ресурсів та забезпечення населення продовольством.

Влада Франції виділяють колосальні суми на підтримку сімейних фермерських господарств і в найближчі три роки планують подвоїти фінансування. Так само у Франції існує безліч програм підтримки для молодих фермерів, уряд таким чином заохочує розвиток сільських територій.

Франція — один з найбільших в Європі виробників сільськогосподарської продукції, яка займає одне з провідних місць у світі за поголів'ям великої рогатої худоби, свиней, птиці та виробництва м'ясомолочної продукції.

Вирішальну частку продукції дають великі фермерські господарства з наділом 20-100 гектарів, але чисельно переважають дрібні і середні підприємства. За обсягом виробленої сільськогосподарської продукції Франція посідає перше місце в Західній Європі і третє місце в світі після США і Канади.



В Україні ж поки що спостерігається домінування великих аграрних холдингів, які здатні вести бізнес навіть в умовах складної економічної ситуації. Дрібні товаровиробники стикаються з проблемами збуту продукції на внутрішньому ринку, їм важко отримувати кредити і розраховувати на будь-яку державну підтримку.

Однак новий склад уряду заявив про те, що в 2015 році держава представить ряд проектів з розвитку дрібного і середнього бізнесу, орієнтуючись на моделі програм Східної Європи. Плани досить амбітні, але влада говорять про те, що вони цілком реальні для здійснення.

Точних прогнозів експерти поки давати не беруться, проте, сходяться на думці, що саме дрібні і середні товаровиробники мають стати основою сільського господарства України як аграрної країни. Питання в тому — коли.