National Geographic опублікував дослідження, в якому порівняв кількість різновидів сільськогосподарських культур, які пропонували селекціонери фермерам, в 1903 році і кількість сортів, що збереглися до 1983 року.

Наприклад , в 1903 році було 544 сорти капусти, через 80 років — тільки 28 сортів; салат— латук 497:37 відповідно і т.д. Досить лякаючі цифри. Виходить, що за останнє сторіччя було втрачено близько 93% сортів овочів і фруктів. Всі світове споживання тримається на кількох промислових сортах (і часто гібридах ) кожного виду, які виробляють кілька великих корпорацій.

Продовольча безпека починається з насіння. Селекція і насінництво — це те, на чому тримається рослинництво багатьох країн. Багатьох, але не Росії. Зараз ми практично повністю залежимо від імпорту насіння овочевих культур. Якщо хтось із постачальників раптово перерве постачання, господарства залишаться без посадкового матеріалу, а люди — без їжі.

Росія увійшла до СОТ, де найголовніше правило — глобалізація і розподіл праці. Вся або майже вся продукція виробляється в Китаї — дешево і якісно. Нідерланди — лідер насіннєвого ринку, але в Голландії не вирощується жодного кілограма насіння. Насіння огірка, томата, перцю, буряка , моркви виробляються в Китаї . І справа не тільки в кліматі і відсутності в Росії фахівців. Щоб довести насіння до товарного вигляду, потрібно мати насіннєвий завод. У Росії немає жодного!