Колесо – символ сонця – стародавній оберіг дачі

Колеса тепер, можна сказати, рідкий штучний товар. На узбіччях заасфальтованих доріг вони не валяються, на відміну від автомобільних покришок; на сільських дорогах також давно їх не бачили; в антикварних крамницях на колеса накрутили ціну – не підступишся. Але, тим не менш, у вашому саду можуть з'явитися різноманітні колеса і навіть з інкрустацією на спицях.
Як використовувати колесо в сучасному ландшафтному дизайні

Те ж саме колесо в ландшафті – на фоні більш великого, потужного. Обидва притулились до стовбура старої яблуні.

І ще одна композиція з тих же коліс для ландшафту і годівниць для птахів біля двох яблунь – чудово впишуться в ландшафтний дизайн.

Та ж сама «парочка»: стареньке колесо висить на сучку дерева, а колесо, оббите металом, з інкрустацією на фігурних спицях, стоїть на землі, притулившись до переносного штахетника.

Червоне паровозне колесо з широким обідком. Його врятували від загибелі, коли спалювали непотрібний театральний реквізит. Колесо тимчасово притулилося до дерева, і тут же, на широкий обідок колеса вскочила перська красуня – вийшла кумедна композиція – «Кішка на колесі».

Вона часто сиділа в затишній улоговинці на обідку, і тому довелося ще довго не прибирати червоне колесо з насидженого місця. Далі його можна перенести до дерева і підкотити ще одне колесо розміром побільше.

Коли зацвітає червона монарда, «підігруємо» їй червоним колесом, поки монарда не закінчить цвітіння

А восени колесо скромно влаштовується в куточку біля паркану, поряд з канчуком винограду.

За колесами потрібно ретельно доглядати: час від часу покривати їх засобом від гниття деревини, а на зиму ховати в сарай. Діти люблять фотографуватися біля старовинних коліс. Навесні, як тільки з'являються травичка і ніжні паростки багаторічників, відразу ж починайте прикрашати сад колесами.

Отже, перше, як можна використовувати колеса-щітки для чищення асфальту в ландшафті, – це повісити їх на сучки старої обліпихи, яка відслужила свій вік, і її треба було видаляти. Відпиляйте сучки врівень, а у деяких залиште короткі пеньки, обчистіть від кори стовбур і на пеньках розвісьте щітки. Цю композицію можна назвати «Соняшникове дерево».

Рік потому біля «Соняшникового дерева можна посадити плетисту троянду з дрібними суцвіттями і її канчуки по мірі зростання пропускати між щетинок. Ідея буде вдалою – троянда міцно тримається на дереві, обвиваючи його. Щоб троянда не змогла загородити собою всі щітки, навесні завбачливо вистрижіть зайві пагони, залишивши найбільш сильні (не більше двох-трьох). Влітку продовжуємо наглядати за нею і, якщо необхідно, повторюємо стрижку. Незабаром біля «Соняшникового дерева» розбийте квітник, додайте ставочок, і воно виявиться центральною фігурою садової композиції з квітів та каміння.

Крокуюча людина – це друга композиція зі щітками. Вийшла вона зовсім несподівано, як би сама собою: роздвоєний стовбур викорчуваної старої сливи поставили міцним корінням вгору і повісили на нього круглі щітки.
Роздвоєний стовбур дерева, перевернутий корінням вгору, нагадує крокуючу людину, що несе на голові дивний вантаж.