organichna_ferma_na_cherkashini_1.jpg
Подружжя з Києва Валентина Сабельникова та Костянтин Корза створили на Черкащині прибуткову ферму Organic Villa.

Авторитетний фахівець в області фен-шуй та ландшафтний дизайнер і доктор богослов'я організували «зелений» бізнес кілька років тому аби гармонійно жити з природою.

За словами Валентини Сабельникової, ідея органічної ферми зявилася у 2005 році – після придбання земельної ділянки у селі Миколаївка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. «Крім ділянки з будинком, купили ще 4 га "про запас" – заплатили по 5000 гривень за гектар: курс тоді був 5 грн за долар, але все одно дуже дешево, – згадує жінка. – Ми просто тікали від міської суєти і моторошної втоми в тишу села з її дивовижними запахами і звуками природи, чистою криничною водою і солодким повітрям. Для нас це була романтика, інше життя після суєтного Києва".

Спочатку подружжя доглядало тільки земельну ділянку біля будинку, знімаючи стрес і втому від розумової праці.

"Велику" ділянку, яку до нас обробляли хімічними препаратами, ми вирішили оздоровити – і п'ять років взагалі нічого на ній не вирощували, а потім засіяли житом і зібрали перший урожай, – розповідає Валентина Сабельникова. – З екологічно чистого борошна почали пекли хліб і одразу відчули величезну різницю між державним хлібом і власним".

На додачу, організм жінки перестав сприймати магазинні продукти. «Почалася страшна алергія; шкіра, як лакмусовий папірець, реагувала на хімічно оброблені фрукти і овочі з супермаркету та ринку, – розповідає Валентина Сабельникова. – Почала купувати продукти тільки у перевірених людей - їздила по селах та шукала тих, хто вирощує овочі без "хімії".

Екологічно чисту городину кияни намагалися виростити і на власній присадибній ділянці, користуючись тільки органічними добривами і засобами захисту від шкідників. "Подорожуючи по Німеччині, ми вперше побачили спеціалізовані магазини, де продавали органічні продукти, – пригадує Валентина Сабельникова. – Завдяки екопродуктам, я на очах почала одужувати - для мене це стало відкриттям".

Друзі зі Страсбурга влаштували Валентині Сабельниковій та Костянтину Корзі екскурсію на органічну ферму за 80 км від міста. "Люди купували на тиждень молока, сиру, йогурту, сметани і мені було незрозуміло, навіщо, якщо все це можна придбати у спеціалізованому магазині?, – згадує киянка. – Друзі пояснили, що ці поїздки, перш за все, подобаються дітям, які можуть годувати та доглядати за коровами, конями, козами, домашньою птицею".

Повернувшись в Україну, подружжя всерйоз взялося за вивчення методів органічного землеробства і вирішило створити еко-ферму на власній ділянці.

"Наше село досить депресивне, стагнуюче: з 150 дворів лише у 30 є постійні жильці – близько 100 осіб, – говорить Валентина Сабельникова. – При цьому комунікації збереглися у досить хорошому стані (телефон, електрика, дороги). Вартість електроенергії у селі на 50% менша, ніж у місті, плюс на опалювальний сезон видається хороший ліміт (кілька тисяч кВт) за мінімальним тарифом. Нічний опалювальний тариф – найнижчий і ефективний, тому ми встановили трифазний лічильник, теплонакопичувачі замість радіаторів".

Проекти теплиць та інших будівель подружжя, яке професійно займається дизайном та конструюванням, розробило самотужки.

«Вибір зупинили на сонячному вегетарії – специфічному різновиді теплиці, яка з південної сторони знаходиться під ухилом, щоб максимально отримувати сонячні промені у короткі світлові дні, а на північній – закрита, щоб взимку відсікати холод з півночі, – розповідає Валентина Сабельниква. – Вегетарій цілорічно забезпечує продуктами і дуже економічний, у ньому вирощується вся рання розсада, за рахунок чого справа стає рентабельною».

Навколо вегетарія подружжя побудувало 31 плівкову теплицю по 30 кв. м (3 грядки довжиною по 11 метрів), аби у кожну посадити окрему культуру.

"Частини вегетарія замовили на заводі харчового обладнання; купили листи полікарбонату з фурнітурою; залили і утеплили бетонний фундамент; побудували північне закрите приміщення з газобетону; купили біогумус і 4 сім'ї земляних черв'яків-старателів, а також органічне насіння, – розповідає киянка. – Потім встановили бочки і систему крапельного поливу, системи охолодження, опалення та електропостачання».

Вегетарій обійшовся у 200 тис. гривень, а кожна плівкова теплиця – у 18 тисяч гривень. До фінансування проекту кияни залучили своїх друзів.

Зараз на фермі родина вирощує помідори, огірки, перець, баклажани, цукіні, гарбузи, редиску, бобові та полуницю, а також зелень: петрушку, базилік, м'яту, шпинат, рукколу. На перелік з 52 найменувань кияни отримали органічний сертифікат європейського стандарту.
organichna_ferma_na_cherkashini_2.jpg
Валентина Сабельниова використовує сучасні, але досить прості, бюджетні методи ведення господарства: крапельний полив, агроволокно.

«Агроволокно – це спеціальна тканина, яку кладуть на землю, прорізають отвори, садять в кожен отвір розсаду. Після цього можна не думати про бур'яни до самого врожаю, – розповідає експериментаторка. – В той же час система крапельного поливу виключає необхідність бігати по грядках зі шлангом».

Зелень і полуниці подружжя вирощує у коробах і на «теплих» грядках під відкритим небом. «Завдяки шару соломи і листя під ґрунтом отримуємо ранній урожай, а перша зелень і ягоди дуже рентабельні, – ділиться досвідом господиня. – Зараз наш сімейний рівень доходів не нижче, ніж був у Києві, коли ми займалися проектуванням гармонійного простору і дизайном".
organichna_ferma_na_cherkashini_3.jpg
За два роки подружжю вдалося налагодити збут. «Зараз наші овочі продаються у маркетах, інтернет-магазинах, органічному шоу-румі; наразі ведемо переговори з мережами супермаркетів у Києві, – розповідає Валентина Сабельникова. – Отримуємо замовлення від ресторанів, беремо участь у виставках і ярмарках органічних продуктів. У просуванні бренду і продукції допомагають діти, PR-фахівці, які живуть у Києві».

Багато продукції родина продає знайомим, постійним замовникам, зокрема через сторінку у "Фейсбуці".

«Полуницю цьогоріч викупили ще до збирання урожаю, – розповідає жінка. – А томатів було так багато, що виникла необхідність їх переробляти – і тоді я вирішила робити з них конфітюр, який став нашою фішкою, як і томатні чіпси, соки, соління, пульпа для італійської пасти та соус песто з базиліка».
organichna_ferma_na_cherkashini_4.jpg
У 2016 році томатного соку кияни отримали більше тонни, тому уклали договір із консервним заводом.

Чим більше органів почуттів отримає позитивне враження, тим більше успіху і продажів, – зауважує Валентина Сабельникова. «Песто, конфітюри, чіпси, пасту і соління готую разом з сільськими подругами, – розповідає господиня. – Вони за це грошей не беруть, тут діє дуже зручна сільська система бартеру: комусь можна заплатити тими ж помідорами, когось потрібно звозити до Києва».

Органічні продукти фермери продають через соцмережі, сайт, а доставляють на власному авто або передають на виставках органічних продуктів.

Оскільки у Миколаївці, як і в більшості українських сіл, люди й гадки не мають про органічне землеробство, Валентина Сабельникова веде "зелену" агітацію. Ну, хоча б з меркантильних міркувань: коли сусіди поливають свої городи отрутою від колорадських жуків, їй доводиться ставити екрани, щоб уникнути попадання бризок на власні городи. Крім того, як людина віруюча, жінка надає великого значення духовним аспектам буття.

"Для мене важливо жити в гармонії з природою, створювати, а не руйнувати, своїм прикладом показувати, що можна і потрібно робити інакше, – розповідає Валентина Сабельникова. – Ми з чоловіком розповідаємо односельцям, наскільки шкідливо їсти кроплені овочі, пояснюємо, що ліки обійдуться дорожче, що продавати отруйні овочі та фрукти іншим людям - це також гріх, фактично порушення заповіді "Не убий".

На додачу, подружжя показало селянам нераціональність дров'яного опалення через неутеплені вікна і стіни. «Сусіди перестали викидати побутове сміття в ліс, скоротили хімічну обробку землі, почали користуватися агротканинами і крапельним поливом, встановили в своїх будинках металопластикові вікна, утеплюють фасади будинків, – говорять кияни. – Є навіть такі, які перестали орати землю традиційним способом, трактором (це знищення ґрунту), а замість цього використовують мотоблок, розпушуючи тільки поверхневий шар".

На еко-фермі працює чотири найманих працівника, які спочатку постійно сперечалися з господарями про те, як треба обробляти землю.

"Діди пололи грядки, прадіди пололи, а я збираюся без прополки обійтися? – згадує Валентина Сабельникова. – Так, кажу, я лінива, тому використовую агроволокно. У підсумку після двох врожаїв я для них стала авторитетом. У свідомості цих людей стався переворот – навіть конфітюр з томатів почали варити, а для села це ж абсолютно немислимий кулінарний "шок".

Жінка переконана, що органічним землеробством повинні займатися натхненні люди, які не чекають надприбутків і не ставляться до цього, як до чогось буденного.

"Для мене кожен помідор, кожна ягода полуниці – це диво Господнє. І робота мені в радість, каже вона. – "Займайтеся улюбленою справою, і ви ніколи не будете працювати" – це про нас із чоловіком".

Написати коментар (0)

Популярні статті цієї рубрики:


Рекомендуємо компанії цього напряму:

БЛОК ВІЛЬНИЙ
Щоб Ваша компанія була тут розміщена, замовте пакет послуг "Бізнес"

Замовити!
База компаній