Ландшафтне бюро "Мох" було засновано порівняно недавно, в 2008 році, але вже встигло заявити про себе – свіжі і нестандартні роботи пітерських хлопців звертають на себе увагу, в тому числі преси (сад в Токсово).
Але одна справа – бути яскравими і помітними, інша – викликати довіру замовників і заробляти стабільну репутацію, завдяки якій люди будуть приходити до вас знову і знову. З цим у "моховиків" (команду бюро очолює Юрій Фоменко) теж проблем немає: сад в Тарховці, який ми публікуємо зараз, – вже друга їхня робота для одного клієнта.
Архітектори характеризують свого замовника, пітерського ресторатора Аркадія Теплицького, як людину "енергійну, талановиту і неординарну" і прагнули спроектувати сад, який відображав би його особу. Був до проекту і "ключик" – відправна точка, що підштовхнула роботу уяви: улюблена книга замовника "Аліса в Країні чудес". Сад зробили за мотивами цієї казки.
Сюжет для ландшафтного проекту ідеальний. Сама книжка була придумана на природі, в садах Оксфорда, і топоніміка університетського містечка на сторінках "Аліси" чітко прочитується: в саду будь-якого коледжу так і бачиш мізансцену "безумного чаювання" дивакуватих професорів-математиків, одним з яких був і Льюїс Керролл.
Та й сюжет книги – подорож через різні світи, що припускає зміну масштабів, атмосфери, взаємин людини із середовищем. Книжка про просторові ігри як основа для побудови простору – що може бути логічніше, цікавіше і привабливіше для архітектора? Але в такій сильній літературній ідеї є і небезпека: можна захопитися ілюструванням і забути про функціональність і зручність саду.
Команда бюро "Мох" успішно впоралася з ігровою частиною завдання і не впала в формалізм. Розподіл саду на частини продиктовано суто функціональними потребами господарів. Є парадна зона з оточеним живими огорожами фонтаном, коктейльним майданчиком і сценою (вона відокремлена від будинку прямокутним водоймищем). І є ще приватна зона – казковий "лабіринт", ланцюжок зовнішніх кімнат, які асоціативно нагадують різні епізоди (вони ж простори) в "Алісі".
Є і стіл для чаювань (божевільних і не тільки), і куточок з фонтанчиком, де масштаб предметів збитий так, щоб відчути себе Алісою, відкусивши шматочок чарівного гриба: дверцята в цегляній огорожі зроблені нарочито маленькими, уздовж стін "ростуть" світильники-гриби, і цегла для мощення узята невелика.
Є й альтанка для карткових ігор, і величезна шахівниця. Це, правда, сюжетна деталь вже з "Аліси в Задзеркаллі". Але до чого обмежувати політ фантазії рамками однієї книги? Адже історія "Аліси" – про свободу уяви. Як і цей сад.
У міру наближення до садка кривих дзеркал ми спостерігаємо оптичну ілюзію: простір немов стискується за рахунок того, що доріжка звужується і піднімається вгору, а перголи стають нижчими і тоншими.
Але одна справа – бути яскравими і помітними, інша – викликати довіру замовників і заробляти стабільну репутацію, завдяки якій люди будуть приходити до вас знову і знову. З цим у "моховиків" (команду бюро очолює Юрій Фоменко) теж проблем немає: сад в Тарховці, який ми публікуємо зараз, – вже друга їхня робота для одного клієнта.
Для нічного підсвічування саду обрані точкові світильники, які вихоплюють з темряви і підкреслюють деталі.
Архітектори характеризують свого замовника, пітерського ресторатора Аркадія Теплицького, як людину "енергійну, талановиту і неординарну" і прагнули спроектувати сад, який відображав би його особу. Був до проекту і "ключик" – відправна точка, що підштовхнула роботу уяви: улюблена книга замовника "Аліса в Країні чудес". Сад зробили за мотивами цієї казки.
Кульки декоративних яблунь в квадратах зі стрижених чагарників, стінки з зістареної цегли, портал і вази з квітами – елементи англійського саду.
Сюжет для ландшафтного проекту ідеальний. Сама книжка була придумана на природі, в садах Оксфорда, і топоніміка університетського містечка на сторінках "Аліси" чітко прочитується: в саду будь-якого коледжу так і бачиш мізансцену "безумного чаювання" дивакуватих професорів-математиків, одним з яких був і Льюїс Керролл.
Шахи – невід'ємна частина казки про Алісу.
Та й сюжет книги – подорож через різні світи, що припускає зміну масштабів, атмосфери, взаємин людини із середовищем. Книжка про просторові ігри як основа для побудови простору – що може бути логічніше, цікавіше і привабливіше для архітектора? Але в такій сильній літературній ідеї є і небезпека: можна захопитися ілюструванням і забути про функціональність і зручність саду.
Струмені ламінарного фонтану в парадній частині саду танцюють у такт з музикою.
Команда бюро "Мох" успішно впоралася з ігровою частиною завдання і не впала в формалізм. Розподіл саду на частини продиктовано суто функціональними потребами господарів. Є парадна зона з оточеним живими огорожами фонтаном, коктейльним майданчиком і сценою (вона відокремлена від будинку прямокутним водоймищем). І є ще приватна зона – казковий "лабіринт", ланцюжок зовнішніх кімнат, які асоціативно нагадують різні епізоди (вони ж простори) в "Алісі".
Цей сад спроектований зі збиванням масштабу: елементи дизайну пропорційно зменшені – земля вимощена клінкерною мозаїкою, взяті карликові сорти рослин.
Є і стіл для чаювань (божевільних і не тільки), і куточок з фонтанчиком, де масштаб предметів збитий так, щоб відчути себе Алісою, відкусивши шматочок чарівного гриба: дверцята в цегляній огорожі зроблені нарочито маленькими, уздовж стін "ростуть" світильники-гриби, і цегла для мощення узята невелика.
Арки з лип направляють гостей саду, запрошуючи пройти з парадної частини в глибину казкового лабіринту.
Є й альтанка для карткових ігор, і величезна шахівниця. Це, правда, сюжетна деталь вже з "Аліси в Задзеркаллі". Але до чого обмежувати політ фантазії рамками однієї книги? Адже історія "Аліси" – про свободу уяви. Як і цей сад.
Ротонда для карткових ігор в "білому" саду.
Стіл для чайних церемоній з Болванщиком і Березневим Зайцем під покровом дорослого дуба.
У центрі шахового саду, в оточенні "живих" шахових фігур з формованої туї розташована величезна гранітна дошка з виконаними з полімеру класичними шахами.