Лісовий сад Блекенхем (Blakenham Woodland Garden)

Місцезнаходження: Великобританія, Суффолк, Іпсвіч

У 1951 році Джон Хе (John Hare), член Парламенту виборчого округу Садбері і Вудбрідж (Sudbury & Woodbridge), вирішив втілити в життя свою давню мрію – облагородити порослий лісом пагорб поруч зі своїм будинком і перетворити його в оазис з безліччю екзотичних дерев, чагарників і квітів. Роботи почалися з розчищення території від бур'янів і колючих рослин (в основному, ожини та кропиви) і створення на цьому місці порізаної стежками галявини з дзвіночками. Незважаючи на те, що територія майбутнього саду була оточена старими кар'єрами з видобутку вапняку, ґрунт у власному лісі Джона був «зеленим піском» (з домішкою глауконіту), що дозволило посадити різні види рослин, які віддають перевагу кислому грунту, такі як азалії, рододендрони і магнолії , більшість з яких погано ростуть в лужному грунті.

У період активного, неспокійного, але досить успішного політичного життя, сад був його розрадою і острівцем спокою. Хе дотримувався традицій садової спільноти, постійно обмінюючись з друзями-садівниками різними рідкісними екземплярами рослин. Так, одними зі своїх найцінніших надбань, він вважав дерен (6х6 м) сортів 'Eddies White Wonder' і 'Ormonde', які потрапили сюди з Королівського ботанічного саду в Кью, директором якого був його хороший друг Сер Джордж Тейлор (George Taylor).

Залишивши політику в 1982 році, Джон Хе став віконтом Блекенхема і скарбником Королівського садового товариства RHS. Це дозволило йому значно розширити коло своїх знайомств. Лісовий сад Блекенхем став своєрідною наочною картою його професійних зв'язків. Наприклад, аістники – подарунок хорошого друга і сусіда, великого садівника Суффолка Олівера Уайетта (Oliver Wyatt). Рододендрон перебрався з саду в Боднанте (Bodnant Garden), що належить Джорджу Аберконвею (George Aberconway), з яким у Джона було деяке суперництво – він хотів би зайняти пост голови RHS, але Лорд Аберконвей відмовлявся його залишити. В саду також можна побачити рододендрони та азалії Еріка Севілла (Eric Savill), керуючого садами у Віндзорі.

Після смерті Джона Блекенхема в тому ж 1982 році, був заснований благодійний фонд для збереження його дивовижної колекції.

Наступне покоління запропонувало нові цікаві напрями розвитку лісового саду. Майкл Блекенхем (Michael Blakenham), переконаний прихильник захисту навколишнього середовища, був директором Королівського Ботанічного саду в Кью і головою RSPB – Королівського товариства захисту птахів. Він збільшив колекцію незвичайних і рідкісних екземплярів дерев і чагарників. Його дружина, художник і гончар, була тісно пов'язана з сімейним центром по боротьбі з раковими захворюваннями, відділення (Maggies Centres) якого відкриті по всій Англії. В саду вона експериментувала зі світлом і тінню, створюючи багатошарові структури, несподівано дивуючи і даруючи щасливе почуття зачарованості побаченим.

Нове керівництво саду намагається зберегти баланс між тим, що створено людиною і справжньою природою. Трав'яний покрив лісу зберігається майже на всій території саду. Це створює деякі проблеми при взаємодії з посадженими декоративними рослинами, але все, зрештою, залежить від суб'єктивного ставлення відвідувачів до натуральної, трохи дикої і неприборканої природної краси.

Від ранніх жовтих нарцисів і галявин гіацинтів до рідкісних сортів магнолій та камелій сад представляє постійно мінливу палітру фарб і ароматів протягом весни та раннього літа.

Спів птахів у кронах дерев, під якими розквітають гіацинти, а пізніше ліхніс (смілка) і наперстянка ... Магнолії та дерен, азалії і троянди в цвіту ... Абсолютно природно сприймається сусідство з такими екзотами, як бамбук, форміум (новозеландський льон) та іншими видами, привезеними з експедицій фахівцями саду Кью. Багатство посадок розбавляється гірками, сільськими будиночками і лавками, звідки зручно спостерігати за життям лісових мешканців.

У самому серці лісу таїться сюрприз. Усередині казкового кола з платанів сформована нерівна поверхня, яка спіраллю йде в землю. Ця картина ніколи не втомлює і здатна здивувати не тільки в будь-який час року, але і в будь-який час доби, коли змінюються теплі відтінки листя навколишніх рослин, а на гранях «спіралі» грають сонячні тіні.