Сад Еттедейл (Attadale Gardens)

Маєток Еттедейл, загальною площею близько 8,1 га, представляє собою сучасний високогірний сад, який належить подружжю Юену і Ніколетт Макферсон (Ewen & Nicolette Macpherson).

Натхнення Ніколетт, як природженого художника і садівника, привело до захоплення ландшафтним дизайном, що згодом відбилося і на образі саду Еттедейл. Результатом її таланту став сад, в якому відображаються як традиційні риси шотландського високогір'я, так і більш сучасні рішення, що включають незвичайні скульптури, оранжерею для папоротей, город з декоративними червоними та зеленими грядками, японський сад, сонячний годинник та багато іншого.

Коли в 1952 році маєток придбав батько Евана, він не був настільки красивим, хоча тут і існував старовинний сад з рододендронами, азаліями і хвойними деревами. Рододендрони в лощині були посаджені ще в кінці XIX століття Бароном Шредером (Baron Schroder), якому належали в той час ці землі. Барон також продумав і розбив дорожньо-стежинкову мережу, і алею з туї гігантської (Thuja plicata), що простирається від лощини до самого моря, де колись була пристань для яхт.

У 1980-х роках подружжя Макферсон успадкували маєток, але довго не наважувалися розпочати благоустрій території. За словами головного садівника Джеффа Стівенсона (Geoff Stephenson), хорошим стимулом для нового старту в організації саду послужили руйнівні урагани, що пронеслися в цих місцях в 1984 і 1989 роках. Вітер виривав з коренем хвойні дерева, що росли уздовж дороги, і рододендрони, залишаючи на їх місці глибокі ями, які швидко заповнювалися водою.

Водні сади були першою областю, яка була створена на місці вивернутих дерев, і є улюбленою зоною Ніколетт. Господиня саду любить динаміку в ландшафті, і саме це відчуття дає їй вода. Спокійні водні поверхні з'єднані протоками і перетинаються арковими мостами, що дозволяють перебиратися через важкопрохідні заболочені ділянки з великою кількістю декоративних рослин. Текстура і колірні відтінки листя підсилюють картину, як, наприклад, стелю чий ялівець, який схожий на зелений водоспад, який падає зі скелі. На думку Ніколетт, декоративнолистяні рослини також необхідні саду, як і красивоквітучі. Тіньо- і вологолюбна Дармера щитовидна (Darmera peltata) – одна з головних прикрас водного саду. В осінній період її ефектне округле листя забарвлюється в оранжево-червоні тони і довгий час, до самих заморозків, притягує погляди відвідувачів. Контрастом служать численні іриси зі стрілоподібним листям, міцна гуннера рукавчата (Gunnera manicata), круглолистий язичник зубчастий (Ligularia dentata) і списоподібні бамбуки.

Вплив Гімалаїв чітко простежується в старій лощині рододендронів, де вікові дерева виросли до такої висоти, що вже не в змозі підтримувати важкі гліки, які опускаються до землі. Ця картина стає зовсім магічною в зимовий час, коли водні потоки струмують вниз по схилу, омиваючи зубцювату скельну поверхню, і ... замерзають, утворюючи довгі химерні бурульки.


Багато суперечок викликало будівництво так званого купола – невеликої округлої оранжереї для утримання колекції рідкісних папоротей. Ніколетт Макферсон побоювалася, що конструкція не впишеться в навколишній лісовий ландшафт, але всі побоювання виявилися марними – оранжерея не тільки прикрасила дику зону саду, але і стала однією з головних визначних пам'яток саду Еттедейл. Скляне покриття купола відображає кам'янисту структуру розташованої поруч скелі з водоспадом, різьблене листя деревоподібних папоротей і вигнуті гілки старих рододендронів.

Оранжерея стала домом для папоротей, дбайливо зібраних колись шотландським колекціонером цих рослин Пітером Хейнсвортом (Peter Hainsworth). Коли Хейнсворт помер, Макферсони успадкували його колекцію, яка сьогодні виросла до 2000 екземплярів папоротей більш ніж 100 різних видів і сортів. Більшість з цих папоротей вирощується в маленьких горщиках за межами зони городу – під ретельним контролем головного садівника Джеффа, який вже став експертом по цим рослинам.

В оранжереї росте одна дуже рідкісна папороть – тірсоптеріс елегантний (Thyrsopteris elegans), який у дикій природі зустрічається лише в лісах островів Хуан-Фернандес. Ці тихоокеанські острови прославилися тим, що саме тут протягом п'яти років (з 1704 по 1709 рр.) на самоті проживав шотландський моряк Олександр Селкірк, що став згодом для письменника Даніеля Дефо прообразом Робінзона Крузо.

Джеффу також вдалося одержати кілька цікавих папоротей з Королівського ботанічного саду в Единбурзі – зараз всі вони благополучно ростуть в м'якому мікрокліматі оранжереї.


Якщо в оранжереї ви встанете на центральний камінь, який був колись привезений з іншої частини саду і спробуйте що-небудь вимовити вголос – ви почуєте, як голос резонує і відбивається луною, ніби ви знаходитесь в глибокій печері. Тут є лавочка, з якої, не поспішаючи, можна оглянути дивовижні мохи, лишайники і папороті і насолодитися дзюрчанням невеликого природного струмка, що забезпечує постійну високу вологість, необхідну цим рослинам. Таким чином, усередині купола природним чином підтримується мікроклімат тінистого дощового високогірного лісу.

Гнучкий підхід до планування саду дозволяє Ніколетт вносити зміни в ландшафтний дизайн саду при першій необхідності, і, це відбувається тут практично щорічно. Так, на невисокій скелі, недалеко від будинку, господиня організувала оглядову зону, звідки прекрасно видно центральну частину саду. Невигадливий японський сад досить простий і непримітний, але його будівництво дозволило облагородити заболочену і занедбану частину саду.

Прогулюючись по саду, будьте уважні – ви можете побачити улюбленця Ніколетт – гігантського дикого кота по кличці Монстр, прозваного так за його розмір, але зовсім не за характер. Монстр живе в семи милях від саду, на березі морської затоки, але дуже часто навідується в Еттедейл. Очевидно, він такий самий великий шанувальник цього чудесного саду, як і тисячі його відвідувачів ...