Альгамбра і Хенераліфе (Alhambra і Generalife)

Знамениті сади Альгамбри в Гранаді, побудовані між 1350 і 1500 рр. дуже невеликі за розмірами. Подібно іншим середньовічним садам Європи, вони знаходяться у внутрішніх двориках замку і становлять з ним гармонійний ансамбль. Його площа всього 13 гектарів. За багато кілометрів можна бачити могутній замок, який начебто росте з високої скелі червонуватого кольору. Саме цей колір дав ім'я замку: "Альгамбра" означає "червона".

Піднявшись по обривистих схилах гори і пройшовши кілька похмурих воріт, можна потрапити в дивовижний мініатюрний світ спокою і краси. Ядро композиції – два дворика, прикрашені арками з типовою, так званою, "мавританською" орнаментикою. Регулярні композиції садів зі строго геометричними планами побудови вторять архітектурі палацу, але самі по собі сади не пов'язані в єдине композиційне ціле. Їх особливістю є декоративні водойми і фонтани, а також використання горщикових культур в садовому оздобленні.

Левиний двір, виконаний в перському стилі шахарбагх, названий так тому, що в центрі його стоїть фонтан з дванадцятьма фігурами левів. Колони, розташовані навколо аркад і двох висунутих вперед павільйонів завершуються багато прикрашеним склепінням, декорованим по штукатурці складним різьбленням і каліграфічними написами. Вода з фонтану потрапляє в кільцевий басейн і розтікається по чотирьом канальцям, утворюючи в плані різновид кам'яного чор-бака (чотири сади – одна зі складових традиційних мусульманських садів). На фонтані напис: "Це – сад, в ньому споруди такі прекрасні, що Бог не дозволив існувати іншій красі, здатної з ним зрівнятися".

Миртовий двір зовсім інший. За його поздовжньої осі лежить прямокутний басейн, фланковані двома рядами фонтанчиків. Велику роль відіграє дзеркальна, піднята майже до рівня підлоги поверхня водойми. Басейн оточений щільним невисоким кільцем стрижених миртових кущів. Зі сходу і заходу тягнуться гладкі площини побілених стін з подвійними вікнами і нішами, а по торцях розташовані аркади на невисоких колонах. Це – центральна частина палацу Комарес – парадної резиденції гранадських правителів.

У старому палаці Альгамбри є і ще кілька невеликих садів, найбільший з них носить ім'я Ліндарахі, однієї з казкових принцес в багатій легендами історії палацу.
Гірське повітря, яскраве світло, блакитний небозвід, відбитий водоймами, кипариси і мирти, апельсинові дерева і вічнозелені чагарники, безліч запашних квітів створюють тут особливу поетичну атмосферу. Майбутній посол США в Іспанії Ірвінг Вашингтон під враженням від цього райського куточка в 1832 році написав книгу "Історія Альгамбри". Вважається, що овіяна легендами Альгамбра підказала А.С. Пушкіну сюжет "Казки про золотого півника".
Якщо вийти із замку Альгамбри і піднятися ще вище по крутій стежці, можна потрапити в Хенераліфе – жіночу, або літню, резиденцію. На терасах Хенераліфе, лежачих на крутому схилі, розбиті сади з басейнами, фонтанами, достатком зелені та квітів. В основі садів Хенераліфе – той самий перський принцип шахарбагх: чотири потоки, що утворюють хрест, втікають в центральний павільйон або басейн. Розбиваючи сади, присвячені Корану, арабські халіфи прагнули створити досконалі композиції навколишнього простору, води, рослин і архітектурних споруд.

З садів відкриваються дивовижної краси краєвиди на стрімчак Альгамбри і на Гранаду, лежачу далеко внизу, в туманній димці річки Хеніль.