Архангельське – Державний музей-садиба

Місцезнаходження: Росія, Красногорський р-н, сел. Архангельське

Архангельське, ймовірно, найвідоміша з підмосковних садиб. Найвідоміша тому, що це – єдиний збережений палацово-парковий ансамбль Підмосков'я (не рахуючи Останкіно і Кусково, які давно увійшли в межі Москви). Колись таких музеїв-садиб в Підмосков'ї та в усій Росії було багато, але в 1920-1930 роки вони всі були знищені і розграбовані. В Архангельському же зберігся видатний архітектурно-художній ансамбль, чудовий пам'ятник російської культури рубежу XVIII-XIX століть. Над його створенням працювало кілька поколінь видатних майстрів. До наших днів садиба зберегла всі основні елементи планування і забудови. При всій унікальності художніх прийомів, застосованих в Архангельському, ця садиба концентрує в собі все краще, що було створено в російській садибному мистецтві XVIII-XIX століть.

Перша згадка про Архангельське відноситься до 1537 р. В XVII столітті його власниками стали князі Одоєвські, при яких на крутому березі Москви-ріки був поставлений боярський двір з хоромами і кам'яною церквою Архангела Михаїла (1667). Вона була побудована відомим зодчим Петром Потєхіним при тодішньому власнику Архангельського боярині Я.М. Одоєвському і почасти нагадує церкву в розташованому неподалік Нікольськом-Урюпіні.

З 1681 по 1703 рр. вотчина належала князю М.Я. Черкаському. В 1703 році Архангельське стало володінням князя Д.М. Голіцина, сподвижника Петра I, а пізніше члена Верховної таємної ради, яка керувала державою після смерті Петра. У 1730 році після невдалої спроби "верховників" обмежити на свою користь самодержавну владу імператриці Ганни, Д.М. Голіцин пішов у глуху опозицію до двору, віддалився в Москву і зайнявся виключно устроєм своєї вотчини. При ньому в Архангельському був розбитий регулярний парк і побудований новий панський будинок, про який відомо тільки, що в ньому було 13 кімнат та зала з каміном. Закінчити облаштування садиби Д.М. Голіцину не вдалося: в 1736 році за указом імператриці Ганни Іоанівни він був заарештований і заточений до Шліссельбурзької фортеці, де й помер.

В 1780-х роках його внук князь Н.А. Голіцин затіяв реконструкцію дідівської садиби. При ньому в Архангельському були споруджені великі оранжереї, кам'яні тераси, павільйони в парку. На місці старого будинку за проектом французького архітектора Шевальє де Герна був збудований чудовий палац. Оздоблення його приміщень було завершено вже при новому власнику Архангельського – князя Н.Б. Юсупова. Багатий вельможа, відомий колекціонер і любитель мистецтв, Юсупов купив Архангельське в 1810 році для розміщення своїх колекцій.

Оздоблювальні роботи в садибі велися під керівництвом архітектора кріпосного В.Я. Стрижакова. Йому ж довелося робити ремонт в садибі після того, як в 1812 році її розграбували наполеонівські війська. Крім Стрижакова в Архангельському працювали відомі архітектори тієї пори О.І. Бове, С.П. Мельников, Є.Д. Тюрін. Останній за участю італійських майстрів відновлював палац після пожежі, що трапилася в 1820 році.


В'їзд на парадний двір оформляє тріумфальна арка з кованими, витонченого малюнка, воротами французької роботи. У центрі двору – клумба із скульптурою "Менелай з тілом Патрокла" – копією з античного оригіналу. Двір охоплюють потужні колонади, які об'єднують величний двоповерховий, увінчаний бельведером палац з бічними флігелями. Фасад палацу прикрашає чотириколонний портик. Колонади галерей, що обрамляють з боків парадний двір, надають йому вигляд мініатюрного римського форуму.

При вході в палац розташований вестибюль, розписаний в техніці гризайль – живопис, що імітує барельєфне ліплення. Через вестибюль можна потрапити в парадний Овальний зал, що призначався для балів, прийомів і концертів. На високих хорах, підтримуваних шістнадцятьма коринфськими колонами, розміщувався оркестр. Усього в палаці 16 кімнат. Верхній поверх був житловим, сімейним, нижній – парадним, призначеним для прийомів гостей. Тут, зокрема, розміщувалася багатюща колекція творів мистецтва, зібрана Н.Б. Юсуповим. Вона включає в себе полотна західно-європейських художників кінця XVII-початку XVIII століття. Провідне місце в галереї Юсупова займала французький живопис – Ж. Тассель, А. Манже, Г.Ф. Дуайен, А.Ш. Карафф, Ф. Буше, Н.де Куртейль, панно і картини роботи Клода Жо-Зефа Берне і Гюбера Робера – художників, з якими князь Н.Б. Юсупов познайомився, супроводжуючи в 1782 році спадкоємця Павла Петровича та його дружину Марію Федорівну, що подорожували по Європі під ім'ям графа і графині Північних. З італійських живописців тут можна бачити полотна Дж. Б. Тьєполо, Г. Гандольфі, Ф. Тревізані, П. Ротарі, Ф. Тіроні, з голландських – Ван Дейка, К. Берхема, Ф. Воувермана. Російського живопису в зборах Архангельського мало.

Про власників садиби, про старе дворянське життя з її смаками та інтересами розповідають кімнати, обставлені палацовими меблями, бронзою, обвішані картинами, прибрані порцеляною, дрібницями-сувенірами, освітлювальними приладами. Великий інтерес представляє колекція скульптури, в тому числі античної, меблів та унікальні колекції фарфору і фаянсу XVII-XIX століть. Крім севрської і мейсенської порцеляни тут можна бачити фарфор Юсуповського заводу в Архангельському, який працював у 1818-1839 роках. Цей фарфоровий завод, звичайно, не мав ніякого промислового значення – то була одна з розкішних затій, що задовольняли високий смак європейськи освіченого князя. З цією ж метою – не для доходу, а "для душі" – в килимових майстернях ткалися килими, в саду саджалися рідкісні рослини і квіти. "Як Архангельське не є прибуткове село, – писав Юсупов, – а витратне, і для веселості, а не для прибутку, то старатися... то заводити, що рідке, і щоб все було краще, ніж у інших".


Навіть невеликі кімнати або вітальні палацу в Архангельському перетворені в закінчені парадні приміщення, обставлені рідкісними меблями, пройняті духом величності й урочистості. На другому поверсі знаходилися житлові кімнати і бібліотека, яка налічувала 24 тисячі томів. Наприкінці 1920-х років частина книг була вивезена з садиби і передана до фондів Державної бібліотеки СРСР (нині Російська державна бібліотека).

Два бічних флігеля спочатку були одноповерховими. При Голіциних в правому флігелі розміщувався кріпосний театр. При Юсупові тут була влаштована картинна галерея, а потім бібліотека. Лівий флігель займала кухня.

Просторий парк Архангельського приніс садибі славу "Підмосковного Версаля". За проектом італійського архітектора Д. Тромбаро перед палацом в 1790-х роках були влаштовані три тераси з мармуровими балюстрадами. На терасах розбиті квітники, балюстради прикрашені вазами, статуями, бюстами античних богів, героїв і філософів. Від верхньої тераси будинок, що стоїть на низькому фундаменті, нібито виростає прямо із зелені стриженого газону. По боках центральної доріжки симетрично посаджені модрини та розставлені великі біломармурові вази.

Сходи з тераси спускаються в великий регулярний парк. Тут над береговим обривом Москви-ріки колись стояли альтанки-"миловиди", від яких відкривався далекий вид на зарічні луки і ліси, Лимонна і Лаврова оранжереї, знищені в 1937 році. З правого боку від головного палацу стоїть витончений, прикрашений чотирьохколонним портиком малий палац "Каприз", побудований на рубежі XVIII-XIX століть для дружини князя Н.А. Голіцина і пізніше надбудований на один поверх. Поруч розташовані павільйони "Чайний будиночок" (1829) і побудований в 1819 році "Храм Катерини" з бронзовою статуєю Катерини II в образі Феміди, богині правосуддя. У лівій частині парку, над фонтаном з мармуровою групою "Хлопчик з гусаком", в 1850-х роках була споруджена Рожева альтанка, оброблена штучним мармуром.

Тут же, на одній з алей, стоїть пам'ятник О.С. Пушкіну. Поет побував в Архангельському двічі, в 1827 і 1830 роках, і присвятив власнику Архангельського князю Н.Б. Юсупову вірш "До вельможі". У 1890 році в парку Архангельського був встановлений пам'ятник О.С. Пушкіну.


У східній частині садиби за проектом архітектора Р.І. Клейна в 1916 році була побудована в стилі неокласицизму велична усипальниця Юсупових – так звана Колоннада. Її вигляд навіває в пам'яті образ Казанського собору в Петербурзі. За усипальницею знаходиться яр, за яким на горі стоїть найстаріша споруда садиби – церква Архангела Михаїла, збудована ще при Одоєвських. Біля її стін знаходилися могили деяких власників садиби.

У західній частині садиби, в сосновому гаю, стоїть будівля прославленого Юсуповського театру. Вона була спроектована відомим московським архітектором О.І. Бове за участю італійського архітектора і декоратора П.Г. Гонзаго, чиє ім'я нерозривно пов'язане з історією імператорських театрів кінця XVIII століття. Власник Архангельського за посадою своєї мав близьке стикання з артистичним світом кінця XVIII-початку XIX століття. Останні постановки ставилися на сцені Архангельського театру в 1896 році.

Дерев'яну, оштукатурену і оброблену "під камінь" будівлю поставлено на високий цегляний цокольний поверх. Дуже красивий театральний зал, виконаний у палладіанському дусі, оточений колонами і двома рядами лож. Славу театру принесли декорації, роботи П'єтро Гонзаго, котрі творили надзвичайну ілюзію склепінних приміщень. З дванадцяти змін декорацій до наших днів збереглися чотири. Зберіглася і завіса, виконана за малюнком Гонзаго. Садибний театр в Архангельському, який увійшов в історію театрального мистецтва, є пам'яткою світового значення.

Із службових споруд садиби збереглися тільки дві: так звані "Ворота над яром" – двоповерховий флігель кінця XVIII століття, реконструйований після Вітчизняної війни 1812 року, і Конторський флігель (1822-1823), який колись вінчала 18-метрової висоти вежа.

Садиба сильно постраждала в 1812 році під час французької окупації. Після війни більшість її споруд піддалася реконструкції з урахуванням нових віянь в архітектурі.

До 1830 року садибний ансамбль в Архангельському був остаточно завершений. Через рік старий князь Н.Б. Юсупов помер. Його спадкоємці приділяли садибі значно менше уваги і навіть вивезли звідси частину картин і скульптур. Була продана ботанічна колекція, розпущені оркестр і театральна трупа. Тільки при останньому власнику Архангельського, князі Ф.Ф. Юсупові-Сумарокові-Ельстон, до садиби повернулася колишня слава. У цю пору сюди приїжджали художники А.Н. Бенуа, В.А. Сєров, К.А. Коровін, К.Є. Маковський, піаніст К.Н. Ігумнов і багато інших діячів російської культури.

У 1918 році з ініціативи І.Е. Грабаря Архангельське було взято під охорону держави, а в 1919 році тут відкрився музей.

У 1934 році в парку Архангельського були збудовані два санаторних корпуса, що спотворили вигляд ансамблю і закрили вид від палацу на Москву-ріку.