Кінта-да-Регалейра (Quinta da Regaleira)

Місцезнаходження: Португалія, Сінтра

Кінта-да-Регалейра – найромантичніше місце у всій Сінтрі. Містечко Сінтра і навколишній ландшафт включені ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини. Не багато на землі знайдеться місць, де так поєднуються природна краса і краса творінь людини.

Володіння Кінта-да-Регалейра представляє собою один з найдивовижніших пам'яток гірського ланцюга Сінтра. Розташована за межами історичного центру міста, Кінта-да-Регалейра була побудована в період з 1904 по 1910 рік, в останні роки існування португальської монархії.

Ця романтична, повна загадок садиба, яка одного разу належала Віконтесі Регалейри, згодом була куплена доктором Антоніу Авгушту Карвалью Монтейру (1848-1920). Власник величезного майна, помноженого в Бразилії завдяки монополії на торгівлю кави і дорогоцінним камінням, завдяки якому він отримав своє прізвисько – Монтейру – мільйонник, був людиною культурною і високоосвіченою. Обдарований духом дослідника, філантроп і відомий колекціонер, який мав величезну приватну бібліотеку, Карвалью Монтейру, купивши садибу в Сінтрі, вирішив перетворити її в Едем – райський сад, в центрі якого знаходився б якийсь палац філософії. Сінтра чудово підходила для втілення його задуму. По-перше, там жило багато представників знаті, включаючи королівську сім'ю. По-друге, тільки природні умови Сінтри дозволяли неподалік від Лісабона створити задуманий ним розкішний багатоярусний парк, що терасами спускається по схилах пагорба. 

Запрошений італійський архітектор, художник і сценограф Луїджі Маніні, не тільки по достоїнству оцінив природу і ландшафт Сінтри, але, мабуть, поділяв філософські та естетичні смаки Карвалью Монтейру, створивши ансамбль, в якому переплелися мистецтво та містерія ... Будівля палацу, витриманого в чисто португальському дусі, воістину прекрасна – потемнілий від часу і вологи білий камінь особливо романтично виглядає на фоні яскравої тропічної зелені. Маніні непогано вивчив особливості стилю мануеліно, що включає велику кількість різьби по каменю, зображення рослин, маленькі кручені колони, доповнивши його статуями тварин та антропоморфних істот, у тому числі фігурами фантастичних монстрів, що нагадують гігантських кроликів, помістивши їх на даху палацу.

Парк Регалейри замислювався як Едем – райський сад. А розкидані по ньому на різних рівнях балкони, бельведери, альтанки, гроти, скульптури і крихітні озера мають свій сенс. Цей сад представляє собою свій мікро світ, будівлі якого, печери, гроти і колодязі з потайними ходами наділяють його таємничістю і загадкою.


Подорожуючи по терасах парку можна виявити взаємозв'язок з міфологією, з міфами про олімпійських богів, з творіннями Вергілія, Данте, Камоенса, християнським вченням. Так, єгипетський будиночок з мозаїчним зображенням священного ібіса, символізує древні культи. Скульптура Леди, що тримає в руці голуба, біля входу в один з гротів, і Зевса на краю крихітного озерця в образі лебедя, який щипає її за ногу, як би втілюють язичницьке бачення непорочного зачаття. Крім античних міфів, Карвалью Монтейру був і знавцем поезії. Перехід з одної тераси парку на іншу – те саме що кола в "Божественній комедії": пекло, чистилище, рай. Ось грот з кам'яною лавкою. Він прикрашений статуєю Беатріче, а по краях лави, на якій висічено число "515", сидять дві гончих ... "П'ятсот п'ятнадцять, вісник Бога ..." – це з останньої пісні "Чистилища". А гончак – символ вісника Бога, який оголошує про пришестя Святого Духа та спасіння християнства. 


І щоб все зрозуміти в Регалейрі, треба прекрасно розбиратися в філософії, міфології, поезії та португальській історії, яким, не без участі сценографа Маніні, додана ще і театральність. Але навіть якщо й не знати всього прихованого сенсу таємничих символів, все одно мимоволі усвідомлюєш, що тут ніщо не з'явилося випадково або з чисто естетичних міркувань, а все вибудувано саме в якусь залежність. Навіть екзотичні рослини зібрані тут з певним умислом: привезені з Бразилії, вони включають мало не всі види з тих, що згадує португальський поет Камоенс.

Ось біля схилу гори ставок, у який зі скель збігає вода. Посеред нього кинуті плоскі камені – ступаючи по них, можна потрапити до входу в грот, прихований вигином схилу і падаючої зверху водою. Але не все так просто – камені покладені так, що лише знаючи, з якої ноги почати по них крокувати, можна дістатися до входу ...  

На одній з терас стоїть каплиця – творіння в стилі неомануеліно. Праворуч від входу – непримітний прохід до потайних гвинтових сходів, ведучих до верхнього ярусу тридцятиметрового колодязя, який іде у надра гори. Спіральна галерея, що йде навколо нього, має дев'ять рівнів, підтримуваних різьбленими кам'яними колонами. У кожному прольоті – п'ятнадцять сходинок. Ці дев'ять рівнів, символізують дев'ять кіл пекла, дев'ять кіл чистилища і дев'ять кіл раю, описаних Данте. Все побудовано на єдності протилежностей: небо – шеол, пекло – рай, цей світ і «мир потойбічний», який сусідить з райським садом Карвалью Монтейру. Викладений на дні колодязя величезний хрест тамплієрів, вписаний в восьмикутну зірку – герб Монтейру, "сяючий трикутник" – символ масонства на стіні склепу – теж підтвердження значущості всіх цих символів. Цей "Колодязь посвяти", найзагадковіша з усіх дивин Регалейра. Чи був Карвалью Монтейру масоном або членом якогось таємного ордену – невідомо: поки не знайдено документи, які б підтверджували це. Та й навряд чи це можна буде дізнатися колись напевно.      

Ясно одне – якби не схильність Карвалью Монтейру до філософії та містики, Регалейра навряд чи б стала тим дивовижним світом знаків та символів, доріг посвяти. 

Влада Сінтри в 1997 році придбали Регалейру, щоб зробити її музеєм. І все ж, незважаючи на те, що ще в 1995 році садиба була включена до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, над садибою Карвалью Монтейру як і раніше висить полог таємниці.

"Тут зустрічаються небеса і земля і зливаються один з одним у відчутній реальності, яка панує над Красою, Архітектурою і Музикою".