Площадки з твердим покриттям

Площадки з твердим покриттям – це частина дизайну території. Вони наносяться на планування ділянки одночасно з вибором місця для основних будівель. Хоча, звичайно, перепланування теж трапляється. Їх влаштовують і на більш-менш горизонтальних ділянках території, і на штучних терасах, на садовій території (мал. 1) або впритул до будинку (мал. 2, 3).

Площадки з твердим покриттям влаштовують по будь-якій з технологій, придатних для доріжок та доріг, застосовуючи ті ж покриття:

• трамбувальні покриття з щебінки, битої цегли, шлаку і т. д.;
• мозаїчні покриття з цегли, штучної бруківки, кам'яної бруківки, кругляку або плоского (постелистого) каміння і т. д.;
• асфальтобетонні покриття.

Розмітка. Однак є й особливості, пов'язані з великою протяжністю площадки в обох напрямках (вздовж та поперек):

• якщо доріжка або дорога може мати ділянки з деякими підйомами та спусками, то площадка не може собі такого дозволити. Вона повинна бути горизонтальною, в крайньому випадку спускатися по схилу терасами, на зразок сходів;
• забезпечення ухилу для скату води (1-1,5 см на метр довжини) в обох напрямках вимагає більш складної розмітки.

Горизонтування. Планування площадки виконують по маяках у вигляді кілочків, утворюючим прямокутну решітку з розміром ланки 1,5-2 м (мал. 4 ).

Верхні зрізи кілочків повинні лежати в горизонтальній площині, висота якої виставляється по реперному кілку. Нульовою відміткою реперного кілочка зручно взяти його верхній зріз, який встановлюють не нижче найвищої точки поверхні землі в межах майбутньої площадки.

Мал. 3
Потім знімають дерен з усієї площі, на якій планується влаштувати тверде покриття, в кутах котловану потрібної конфігурації забивають кілочки, по периметру розмічають по мотузці за допомогою рулетки рівні проміжки та вбивають у них кілочки наперед вище нульової позначки, на цих кілочках натягують мотузку так, що виходить прямокутна сітка, і, нарешті, забивають кілочки в усіх перехрестях мотузок.

Нульові позначки на всіх кілочках найпростіше в нашому випадку зробити за допомогою лазерного рівня, а при його відсутності – при посередництві звичайного будівельного рівня довжиною 2-2,5 м (його можна замінити більш коротким рівнем, укріпленим на рівній рейці – будівельному правилі – підходящої довжини) (мал. 5).

Знявши мотузку, починають з реперного кілочка і найближчого до нього кілочка з числа утворюючих периметр, який потроху забивають в землю, контролюючи горизонтальність рейки-рівня, що лежить на зрізах обох кілочків. Далі повторюють операцію, використовуючи перший кілочок периметра в якості репера та підганяючи висоту найближчого до нього по периметру. Коли всі кілочки периметру площадки будуть отгоризонтовані, вбивають у кутові кілочки периметра (в верхній зріз) вертикально гвоздики і, туго натягнувши на них мотузку, перевіряють правильність горизонтування кілочків периметру, при необхідності регулюючи їх висоту. Далі для кожного ряду повторюють операцію з рейкою-рівнем і з перевіркою за мотузкою.

Мал. 4
Ухили. Наступний етап – розмітка на кілочках ухилів. На кожному кілочку потрібно відзначити рівень покриття та рівень основи. Спочатку потрібно вибрати спосіб організації скатів. На вимощеннях будівель ухил йде від будови вниз. На окремих площадках ухил організовують складніше. Уявімо собі лінію, що розсікає площадку навпіл і йде в напрямку зниження рельєфу. Ця лінія відзначає верхній рівень рельєфу, як коник на даху, правда, дуже пологому. Але сам цей коник теж має ухил у бік природного ухилу рельєфу, як начебто будинок просів у бік одного фронтону (мал. 6 ).

Мал. 5
Тепер зрозуміло, як розмічати на кілочках зниження. Нульове зниження відзначає кілочок в центрі тієї сторони площадки, яка відповідає верхньому рівню рельєфу. Від нього до протилежної сторони площадки йде лінія кілочків, на кожному з яких відзначається послідовне зниження (візьмемо ухил в 1 см на метр), рівне однієї сотої відстані між кілочками, тобто для відстані 2 метри зниження на найближчому кілочку 2 см, на наступному 4 см і т. д., для проміжку між кілочками в півтора метра перше зниження 1,5 см, друге 3 см і т. д.

Ми розмітили пониження покриття площадки на лінії «коника». Тепер від кожного кілочка цієї лінії в обидві сторони від нього розмічають обидва скати, відкладаючи відповідне зниження. Наприклад, якщо третій зверху кілочок коникової лінії має пониження 6 см, то два найближчих до нього на перпендикулярних напрямках мають позначки пониження 8 см, два ще більш далеких – 10 см.

Мал. 6
Щоб помітити рівень товщини основи, потрібно від мітки на кожному кілочку відкласти вниз ще одну на відстані, рівній товщині покриття.

Устрій основи та покриття. Покриття площадки при будь-якій з технологій роблять, дотримуючись висоті основи, а потім і висоту покриття на рівні відміток на кілочках.

Мал. 7
Якщо застосовують тип покриття з квадратних або прямокутних плиток з таким малюнком, при якому шви утворюють прямі лінії, ці шви вивіряють по натягнутих мотузках, а якщо шви утворюють коло або дугу, в центрі цієї дуги закріплюють металеву шпильку та перевіряють правильність кривих прив'язаною одним кінцем до шпильці мотузкою, що грає роль радіусу (мал. 7).