Живі огорожі

Справжні цінителі прекрасного, ті, хто хоче, щоб на своїй садовій ділянці панувала гармонія та краса, в тому числі це стосується й огородження саду, гідно оцінять пропоноване нами рішення цієї проблеми – створення зеленої огорожі по межі ділянки. Крім вирішення естетичного завдання, за допомогою живої огорожі можна вирішити і практичні завдання. За нею не буде видно різних будівель, що знаходяться поряд з ділянкою, вона послужить чудовим засобом захисту від шуму та пилу, з її допомогою створюється особливий мікроклімат, крім того, така жива огорожа виступає в якості чудового фону для Ваших декоративних рослин.

Існує безліч видів зеленої огорожі, перерахуємо лише деякі з них:

• формовані чи вільно зростаючі;
• огорожа, що складається з рослин одного виду або комбінована огорожа;
• вічнозелені або листопадні;
• однорядні або багаторядні;
• колючі або м'які.

Ви можете зупинити свій вибір на будь-якій огорожі, все залежить від завдання, яке Ви перед собою ставите.



Вічнозелена огорожа відрізняється якоюсь строгістю і служить прекрасним фоном для квіткових або декоративно-листяних рослин Вашої ділянки. Ще однією перевагою такої огорожі, є чудова шумоізоляція та якісний захист від сторонніх поглядів.

Недоліки такої огорожі нечисленні – це досить обмежений перелік дерев, пристосованих рости в середній смузі нашої країни (туя, ялина, карликова сосна, ялівець) і те, що взимку та влітку вигляд у такої огорожі буде однаковим.


Листопадна огорожа, при її правильній висадці, також може мати непрозорість і в зимовий час, це справедливо для огорож, складених з колючих чагарників або дерев рясно гіллястих порід. Більш того, якщо таку огорожу декорувати рослинами хвойної породи, наприклад, ялівцем або вставками з ліан, які в мінімальний термін, створять щільні стіни, то ефект непрозорості посилиться у декілька разів. Що стосується основних видів рослин, придатних для використання в листопадній огорожі, то їх список великий – аронія, барбарис, глід, смородина, верба, калина, в'яз, вишня, таволги, бузок, акація та інш.

До ділянки, на якій знаходиться безліч газонів, розбиті клумби різної форми, прокладені садові доріжки, найкраще підійде формована огорожа. З її допомогою, в ландшафтний дизайн будуть внесені чіткі лінії, що у свою чергу створить зорову перспективу і зміниться просторове сприйняття ділянки. Після дорослішання рослин, формована огорожа стане непрохідною та буде проглядатися з вулиці. Дерева й чагарники хвойних та листяних порід, з яких створюється формована огорожа, повинні бути густолисті, добре стригтися, мати щільну крону і повільно зростати. Майже всі такі рослини є невеликими за своїм розміром внаслідок чого, можуть бути розташовані на ділянці невеликого розміру. Видів рослин, які зазвичай використовують при створенні формованої огорожі, досить багато – це барбарис, кизильник, смородина, бирючина, глід, туя та інші.


Для того щоб огорожа мала особливий шарм, необхідно чергувати дві-три породи з листям, що контрастує за своїм забарвленням.

Особливу увагу необхідно приділити правильному вибору форми стрижки, наприклад прямокутна, трикутна, трапецієподібна, яйцеподібна або фігурна. Головним критерієм, що визначає форму стрижки, є потреба рослин в освітленості. Так, тіньовитривалі породи, наприклад, граб або в'яз, необхідно стригти прямокутною стрижкою, тому що світлолюбні будуть оголятися знизу. Такі форми стрижок, як трапецієвидна (нахил бічних сторін не менше 10 градусів) або трикутна – підійдуть до будь-яких порід чагарників. Що стосується округлої або фігурної стрижки, то потрібно зауважити, що вони використовуються нечасто, це пов'язано з необхідністю для таких стрижок великого простору та певної майстерності.

Взагалі, за наявності великої площі саду, догляд за формованою огорожею, забирає багато часу і сил, можливо з цієї причини, такі огорожі в нашій країні не знайшли великого застосування.
Вільно зростаючі огорожі ефективніше влаштовувати в садах природного стилю. Відразу зауважимо, що такі огорожі потребують набагато більшого простору, це пов'язано з тим, що їх ширина може варіюватися від 50 см до 3 м. Вільно зростаючі огорожі створюються з порід чагарників з природними кронами. Для додання особливої краси, можна використовувати чагарники, що виділяються своїм кольором із зелені, наприклад, шипшина, бузок, садовий жасмин. Така огорожа не потребує стрижки та особливого догляду, а тому ідеально підходить для людини, що не має бажання або часу доглядати за нею. Крім вищезазначених порід, для створення такої огорожі також використовуються глід, бузина, калина, жимолость, барбарис, горобина. Якщо необхідно щоб огорожа також мала й захисну функцію, то її влаштовують дво- або багаторядною.

За висотою огорожі поділяють на такі види:

• високі або живі стіни (висота складає більше 2 метрів);
• середні огорожі (висота 1-2 метри);
• низькі або бордюрні огорожі (висотою від 0,5 до 1 метра).

По периметру садової ділянки, як правило, висаджуються високі або середні огорожі. Низькі огорожі використовуються з метою візуального відокремлення різних зон на ділянці, наприклад, ігровий майданчик, город, квітник і т.д. Бордюрні огорожі застосовуються для декоративного оформлення. Вони складаються з чагарників (напівчагарників), які не повинні перевищувати висоту, тих рослин, які вони облямовують. Поширеними породами рослин, що використовуються в бордюрних огорожах, є наступні види – таволга, жимолость, барбарис, айва, перстач, карликові троянди. Також можна використовувати й трав'янисті рослини – айстру, хости.

Важко переоцінити значення живих огорож. Вони успішно виконують захисну, санітарно-гігієнічну, архітектурно-художню функцію. Основними видами живих огорож є формовані чи вільно зростаючі огорожі.

Для створення формованих огорож використовують тіньовитривалі породи, що мають рясну гіллястість, дрібне листя і відносно повільне зростання. Для того щоб створити вільно зростаючу огорожу, необхідно підібрати декоративні рослини з яскравими відмітними особливостями. Це можуть бути красиво-квітучі рослини, з гарними плодами, з яскравим забарвленням кори. Крім таких чагарників як барбарис, бирючина, бузок, садовий жасмин, вишня, жимолость, таволга та ялівець, також використовуються трав'янисті багаторічні рослини – ромашка, айстри або злакові рослини – міскантуси, спартіна.

Створення живих стін, крім естетичного призначення, ефективно захищають від пилу, шуму, вітру, сторонніх поглядів. При їх створенні використовуються тіньовитривалі повільно зростаючі породи таких дерев, як граб, яблуня, груша, в'яз, липа, ліщина. Крім того, можна з успіхом використовувати колючий глід, криваво-червоний або сливо листяний, уссурійську грушу, вербу, клени, бузок амурський, сизу ялину, західну тую.

Для того щоб створити високу стіну необхідно використовувати дерева з вузько конічною, пірамідальною або овальною формою крони. Це можуть бути пірамідальна тополя, горобина звичайна, глід, деякі види клена.

За способом посадки живі огорожі прийнято поділяти на такі види:

• однорядні огорожі, що складаються з рясногіллястих чагарників, висаджених дуже щільно. Як правило, використовуються вздовж огорож, доріжок або з метою відокремлення функціональних зон садової або дачної ділянки;
• дворядні огорожі, висаджуються із застосуванням однієї або різних порід рослин, у дворівневій посадці. Така огорожа найбільш виконує архітектурно-художню та захисну функцію;
• трирядні огорожі, в цьому випадку рослини висаджуються ярусами, на передньому плані розташовуються низькорослі рослини, на другому і третьому – високі (дерен, липа, ліщина).

Для посилення ефекту захисту від пилу, рекомендується в середньому ряду висаджувати волосяний бузок, в якості бар'єру від пилу та газів. Такі огорожі організовуються зазвичай біля доріг і потребують великого простору, є найбільш витратними. Також потрібно відзначити, що комбінування рослин, листя яких забарвлене в контрастні кольори виглядає дуже ефектно, наприклад, світло-зелене та пурпурне листя, жовте листя на фоні темнохвойних дерев. Припустиме поєднання листяних та хвойних порід.

За складністю огорожі розрізняються за такими видами:  
   

• однопородні огорожі, дерева і кущі одного виду, висаджені в 1,2,3 ряди;
• комбіновані огорожі, що складаються з двох або більше порід. Для того щоб досягти посилення захисних властивостей та декоративного ефекту, необхідно поєднувати неколючі форми з колючими, або великолисті з дрібнолистими породами дерев. Варіанти поєднання можуть бути різними.

Найскладнішими і в той же час найкрасивішими, є шпалерні огорожі  (кордони, шпалери). Вони представляють собою посадки в один ряд з паростків, які сформовані в одній площині. Рекомендується використання таких порід дерев, як верба, глід, яблуні чи груші висотою не менше 1 метра. Щоб створити шпалеру – потрібно встановити опору у вигляді решітки, і здійснювати висадку рослин уздовж неї, через кожні 15-20 см. Через рік зробити формувальну стрижку у вигляді стінки. Якщо виникло бажання зробити абсолютно непрозору огорожу, то гілки рослин потрібно зростити. Для цього необхідно провести з  паростків формування переплетень у вигляді ромбів, в місцях зіткнення зрізати кору та перев'язати паростки між собою. По закінченні декількох років, отримана ефектна огорожа із зелених ромбів більше не потребуватиме опори.

Часто в якості окрас терас, патіо або відкритих майданчиків застосовують мобільні шпалерні огорожі. Їх переміщення здійснюється завдяки встановленим роликам. Для створення таких мобільних огорож використовують граб, тую, ліани, в'юнкі троянди, яблуні, малину, ожину, інші плодово-ягідні культури.

Ще одним способом оздоблення вашого саду, може бути створення тінистої алеї, в якості якої зазвичай виступає проїжджа або пішохідна доріжка, з посадженими з боків деревами. Такі посадки можуть проводитися в один, два або три ряди, в залежності від розміру саду та ширини дороги. В якості найбільш придатних для цього рослин використовують крупноміри (береза , липа, каштан, сосна, модрина та інш.).

Дуже складні за своїм усроєм алеї-берсо (біндаж, огинаючі дороги). Так називаються алеї, укриті деревами, що переплітаються. Висаджені дерева, а ідеально в даному випадку підходять дерева липи, по мірі їх зростання огинають спеціальними дротяними каркасами, щоб у результаті над алеєю утворився звід. На вході та виході таких алей встановлюють арки, а в місцях їх перетину ставляться альтанки.   

http://mpd-msk.ru