Добре продуманий пасивний ландшафт не тільки робить будівлю більш красивою, але і знижує витрати на її опалення та охолодження. Та й за самим садом доглядати в такому випадку набагато простіше.
Для будівництва енергоефективного будинку найбільше підходять ділянки шириною 15-30 м з заїздом з північної чи східної сторони. Кращими є рівні ділянки або з мінімальним (до 3%) ухилом в бік півдня. При цьому раціональним вважається зонування ділянки, при якому 9-11% відводяться під будинок, 65-77% – під сад та город, 14-16% – під госпдвір, проїзд, проходи, майданчики та декоративне озеленення.
Вибір рослин для озеленення ділянки з пасивним ландшафтом
Рослини пасивного ландшафту вимагають мінімального обрізання гілок і мінімального скосу трав; їм необхідний мінімум води для додаткового полива; вони максимально перешкоджають зростанню бур'янів та стійкі до хвороб і шкідників, що виключає використання хімікатів для обприскувань.
Також звертають увагу на швидкість росту рослин, які вибирають для своєї ділянки. Хоча повільно зростаючому дереву можуть знадобитися роки, перш ніж воно зможе затінити дах, в цілому воно буде жити довше, ніж швидкоростуче. Перші зазвичай мають більш глибоке коріння і більш сильні гілки, тому менше ламаються від сильного вітру або важкого снігу. Крім того, вони набагато краще переносять посуху.
Планування енергоефективного пасивного ландшафту
При будівництві енергоефективного будинку проводять оцінку ландшафту і намагаються максимально використовувати його можливості.
- Аналіз ландшафту потрібен, щоб визначити умови середовища: атмосферні, топографічні та ін. Він допомагає запобігти всіляким проблемам, які зазвичай виникають в процесі використання ділянки і догляду за нею.
- Вивчення напрямку вітру. Напрямок вітру впливає на мікроклімат ділянки. В осінньо-зимовий період зазвичай переважає північно-західний вітер, а у весняно-літній – південний.
- Аналіз сонячної активності. Від графіка інтенсивності сонячного випромінювання протягом року безпосередньо залежить розташування рослин на ділянці.
- Фауна місцевості. Вивчаючи місцевість, звертають увагу на її флору: птахів, гризунів, можливо, навіть диких звірів. Останнє особливо актуально, якщо ділянка ще не забудована і оточена дикою природою.
- Модрина – одне з найбільш підходящих парково-алейних дерев. Вона стійка до бурь, сильних морозів і атмосферних забруднень (включаючи вихлопні гази від автомобілів), здатна вижити там, де чахнуть і не цвітуть липи, а у сосен жовтіє хвоя і пластами відвалюється кора. Жодне з хвойних дерев не приймається так легко, як модрина. Вона швидко зростає і в будь-якому віці безболісно переносить пересадку в інше місце.
Крона у модрини негуста, в формі правильної піраміди, і не вимагає клопоту з підрізуванням. Ділянки вона не затінює, а вітер затримує добре – він ніби заплутується в стовбурах і гілках дерева. Під модриною завжди чисто: її гілки не ламаються від вітру, та й трава під нею зростає негуста, акуратна. Серед цих чистих дерев, які приємно пахнуть бальзамом, найкраще розташувати альтанку або дитячий майданчик.
- Береза – не найкращий варіант для приватного ділянки. Життєва сила коренів цього дерева настільки велика, що вони висмоктують усі соки з грунту під собою. Восени при розкладанні опалого березового листя виділяються речовини, що сповільнюють ріст інших рослин. На ділянках, де ростуть ці дерева, не буває гарного врожаю суниці, вишні або смородини.
У сильний вітер тонкі березові гілочки легко обламуються, і під деревом скупчується багато сміття. Та й тінь від даної рослини така густа, що доводиться частково обрізати гілки, щоб сонце проникало на ділянку. Береза, безперечно, – прекрасне і корисне дерево, але рости йому краще там, звідки воно родом, тобто в дикій природі.
Найбільш поширений спосіб утилізації органічних відходів на приватній ділянці – перетворення їх в компост. Це цінне біологічне добриво з природного сміття (залишків рослин, дерев, скошеної трави) містить велику кількість різноманітних поживних речовин, тому допомагає отримати хороший, якісний урожай.
Для виробництва компосту можна скористатися компостною ямою, але в цьому випадку не вдасться уникнути неприємних запахів і мух, що рояться. Куди більш цивілізований варіант – компостер. Його можна швидко зібрати в будь-якому відведеному на ділянці місці, застосовувати як в теплу (2-3 місяці), так і в холодну пору року (3-5 місяців), до того ж він має ефективну систему аерації суміші, яка дозволяє забезпечити кращі умови для дозрівання компосту.